Осінній Трускавець огортає туманами й дощем, ховаючи курортну метушню до наступного сезону. У маленькій книгарні «Книжкова гавань» серед запаху кави й старого паперу минають тихі, майже сонні дні власниці Марічки — аж поки одна стара книжка, продана на комісію разом зі спадковою бібліотекою, не приносить у її життя чужу таємницю. На пожовклих сторінках видання хтось олівцем залишив кілька дивних, тривожних рядків — послання, не призначене для чужих очей. Разом із постійним відвідувачем книгарні, істориком Любомиром, Марічка намагається зрозуміти, що за ним криється — і чим більше запитань з'являється, тим менше часу лишається на відповіді.
Це історія про дощ, який рано чи пізно вщухає, про золоте листя, що встигає впасти лише раз на рік, і про двох людей, які вчаться довіряти знову