Посуха. Вода з глибоких свердловин, які колись вирили чужинці, отруєна, і люди в селі поволі забувають слова. Над селом, біля пересохлого кяриза, живе старий копач зі своїм віслюком Сабром. Він знає, де є вода. І знає, чому до неї не можна поспішати.

У старого кидають камінці. Він їх збирає.

Одного дня з села приходить хлопчик. Слова йому майже не даються, але одного він дуже хоче навчитися — імені.

Притча про терпіння і про воду, до якої треба докопатися.