Після смерті бабусі Віри Андріана намагалася забути дивні історії, які в дитинстві здаваліся казками. Але одного дощового вечора до її квартири приходить рудий кіт — і приводить до старого листа, схованого багато років тому.
«Не відчиняй двері після третього стуку».
Тієї ж ночі хтось приходить до Андріани.
Щось, про що бабуся мовчала все життя.
Рудий кіт виявляється не звичайною твариною, а хранителем давньої межі між світом людей і темрявою, що вміє носити людське обличчя. І тепер саме Андріана має дізнатися правду про свій рід, людину без тіні та силу, яка прокидається після третього стуку.
Бо інколи двері краще не відчиняти. Ніколи.