Кай звик жити у тіні минулого. Він — той, кого бояться і поважають, хто тримає контроль і не дозволяє емоціям брати верх. Його серце — під замком, а довіра стала розкішшю, яку він собі не дозволяє.
Евеліна — інша. Вона боїться, але не тікає. Вчиться стояти на ногах, навіть коли світ здається ворожим. Її рани невидимі, але саме вони формують її силу.
Вони різні. Занадто різні.
Кай звик захищати, але не дозволяти бути поруч.
Евеліна звикла боятися, але вчиться довіряти.
Їхня історія — це не ідеальна казка. Це шлях через біль, сумніви і вибір. Через помилки, які неможливо стерти, і рішення, що змінюють усе.
Після бурі не завжди настає спокій.
Але іноді саме після неї починається справжнє життя.