Її виховали як зброю. Вірну, беззаперечну, віддану клану до останнього подиху.

Вона не мала права сумніватися. Не мала права обирати. Не мала права хотіти іншого життя.

Поки смерть близької людини не зруйнувала все, у що вона вірила.

Тепер у ній залишилася лише одна мета — помста.

Ворог став її сенсом. Її одержимістю. Її майбутнім.

Але коли її змушують до шлюбу з сином ворожого клану, ненависть стикається з чимось небезпечнішим.

Правдою.

Бо той, кого вона мала зневажати, починає відкривати те, що всі роками приховували.

І тоді вона розуміє:
війна між кланами — це не про ворогів.

Це про брехню, на якій тримається її власний дім.

А найстрашніше — ворог, якого вона ненавиділа все життя, може бути єдиним, хто не зрадить її до кінця.