Полуднева

Зрештою, що мене так тримало біля цієї дивної жінки? Я був прив’язаний. До годин очікування, безмежної писанини та холодної постілі вранці, наче і не було її…. Як марево, міраж у пустелі. Часом, коли її не було надто довго, я замислювався над своїм психічним станом. Чи була вона тут? Чи лишала на цій підлозі взуття та торбу? Чи справді сиділа у цьому кріслі, лежала на моїх постілях? А як це все моя фантазія? Чому вона постійно йде від мене?