107
Анотація до книги "Перед Бурею"
Андрій сидів на лавці біля старої казарми, стискаючи у кишені маленький конверт — перший лист від Софії. Він перечитав його десятки разів, і щоразу слова дівчини давали йому сили.
«Ти — мій світ. Пам’ятай: я чекаю. Вірю. Люблю.»
«Ти — мій світ. Пам’ятай: я чекаю. Вірю. Люблю.»
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати