Дитячий будинок навчив мене одній правді: якщо ти не вдариш першою, тебе розтопчуть. Тому я виростила шипи. Коли у тринадцять років мене всиновила багата родина, я думала, що витягла щасливий квиток. Але я отримала його — свого «названого брата». Він старший на два роки, неприборканий, звикли до вседозволеності бунтар. Його мета — зламати мене і вижити з дому. Він робить мені капості, а я повертаю їх із подвійною силою. Ми ненавидимо один одного. Але чому тоді кожен його погляд змушує моє серце калатати, наче в пастці? Між нами палає пожежа, яку ми обоє боїмося визнати. Бо здатися йому — означає потрапити під його повний гіпноз.