Погляд… Відчуваю на собі погляд… Ні, не липкий, як жуйка, а пильний, спокійний — ніби хтось дивиться на тебе, намагаючись визначити, чи є ти загрозою для суспільства, чи ні. Трохи обернулася й побачила чоловіка: високий, кремезний, накачаний, так що одяг обтягував його тіло, і гріх було б його не замалювати. Плечі напружені, а рука час від часу тягнеться до піджака. Там пістолет чи що?

Мій погляд мимоволі зупинився на репортерах, які брали інтерв’ю у шатенки в блакитній сукні. Фігура просто чудова, сукня відкривала плечі й спину, і я завис. Конкретно так завис. Стегна були широкими, і взагалі є за що взятися.