На планеті не лишилось нічого, окрім дюнів та пустель. Головний герой Рафаель шукає місце, яке могло б стати його домом. Раптом, чи то через біль у голові, чи через хворі очі, йому видніється марево- великий оазис, з довгими, як стріли, соснами, і криштальною, як діамант, річкою. Врешті-решт, Рафаель вибирає дати бажанням волю, та втікає у хащі. Тут бігають газелі та свистять куниці. За великими хвойними гілками ховають свої хвости білки, а у повітрі угукають сови. По землі повзають гадюки, а за ними пильно наглядають птиці-бурульки.
Щоб жити, Рафаелю потрібна мета. Не просто зберегти своє життя, а зробити щось по-справжньому важливе. Хоча б намалювати малюнок на піску, чи, скажімо, скласти поему. Чи, наприклад, поцілувати неймовірно красиву дівчину, що зійшла із самих зірок.