Олана нарешті побудувала своє ідеальне життя, де немає місця розчаруванню та спонтанності. А От врятована старовинна рама з глоду руйє його.
Вона навіть нездогадується, що тримає в руках останній у світі портал до демонічного виміру, мистецтво створення якого було втрачено віки тому.

І лише один випадковий прокол пальця, і крапля крові пробуджує раму, привертаючи увагу прадавнього інкуба.
Місяців, поки Олана самозабутньо вреставрує раму, він спостерігає за нею із сутінків.
З кожною краплею крові він отримує її спогади, зчитує її біль, минулі зради та вистраждану самотність, поступово проникаючись до неї дивною чуттєвістю.

Він знає про неї все. Вона ж відчуває чийсь важкий погляд чіюсь присутність.

Що станеться, коли дзеркальне скло займе своє місце і прохід нарешті відкриється?