Один день на двох

«Один день на двох» — ліричне оповідання, розказане очима старого чайника, який щодня спостерігає за своєю господинею, Мією.
Весняного ранку він, як завжди, прокидається разом із нею: сонце проходить крізь зелені жалюзі, пахне кава, у повітрі бринить тепло дому.
Але навіть звичний день здатен змінити свій ритм, і чайник, мовчазний свідок, помічає, як у звичний побут входить тінь.
Це ніжна, поетична історія про любов і пам’ять, про речі, що зберігають людське тепло й нагадують: навіть коли людина йде, її присутність ще довго живе в домі.