574
Анотація до книги "Ніколи"
Осінь видалася дощовою, бридкою. Відразу за черговим містком віз у'їхав у безмежні грязюки і Чала встала. Задрімавший було дід підскочив, викинув погаслу козячу ніжку та й занокав так, що прибережні жаби на якийсь час затихли. Але запізно. Засмоктало. Вибратися гривастій старенькій вже не вистачало сил.
Дід покректав, акуратно сповзаючи по мішках вниз, а потім стрибнув прямо в густу рідину. Зняв картуза, почухав потилицю, подивився в бруд, що поблискував крізь колеса, і рясно сплюнув.
Дід покректав, акуратно сповзаючи по мішках вниз, а потім стрибнув прямо в густу рідину. Зняв картуза, почухав потилицю, подивився в бруд, що поблискував крізь колеса, і рясно сплюнув.
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиА коли буде продовження, цікавий початок, хотілося б далі почитати...
Lyudmila Sokolova, Дякую!
Веселенько почалося, очікуємо пригодницького сюжету)
Дяка автору за натхнення!
Lyudmila Sokolova, Дякую!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати