11
Анотація до книги "Непотріб"
Задихаючись киснем,
Що не дав нам свободу,
Що мав нам дати можливість кохати.
Кохати любов’ю,
Кохати непотріб,
Кохати навічно, що вже не вмирає.
Та посмішка мила,
Що завмерла в її очах,
З фальшивої руди, що тече в твоїх жилах.
Тримається парус, що несе ту зброю,
Яку створила ти, щоб вбивати невинних.
Непотріб все тліє,
Непотріб гниє,
Непотріб ніколи не стане потрібним.
Обійматись з подушкою, коли засинала,
Обіймати те мертве, що я мріяв кохати,
Що мріяло бути другорядним героєм,
Що мріяло бути на світі щасливим,
Що било стрілками нестерпно й несміливо,
Як стрілка годинника, який отруївся часом.
Та й напрасно, старанно,
Старавшись, завмерло серце та душа його,
Що вже не живе, що й ніколи не жило.
Лиш очі, прагнувши несподіваних літ,
Завмерши назавжди у покорі гріхів
Що не дав нам свободу,
Що мав нам дати можливість кохати.
Кохати любов’ю,
Кохати непотріб,
Кохати навічно, що вже не вмирає.
Та посмішка мила,
Що завмерла в її очах,
З фальшивої руди, що тече в твоїх жилах.
Тримається парус, що несе ту зброю,
Яку створила ти, щоб вбивати невинних.
Непотріб все тліє,
Непотріб гниє,
Непотріб ніколи не стане потрібним.
Обійматись з подушкою, коли засинала,
Обіймати те мертве, що я мріяв кохати,
Що мріяло бути другорядним героєм,
Що мріяло бути на світі щасливим,
Що било стрілками нестерпно й несміливо,
Як стрілка годинника, який отруївся часом.
Та й напрасно, старанно,
Старавшись, завмерло серце та душа його,
Що вже не живе, що й ніколи не жило.
Лиш очі, прагнувши несподіваних літ,
Завмерши назавжди у покорі гріхів
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати