«Не я плекав пітьму» — похмура філософська балада-притча, яка вивертає навиворіт вічний міф про диявола-спокусника.

Зійшовши на землю простим подорожнім, володар темряви стикається з сімома смертними гріхами — від п’яної хіті та сліпої жадібності до братовбивчого гніву й кривавої гордині. Проте замість власного тріумфу він бачить лише людське безумство, де кожен убивця, зрадник і кат поспішає звинуватити в усьому нечистого.

Зрозумівши, що люди давно перевершили пекло у винахідливості нищення, гість іде геть із порожніми й чистими руками. Найстрашніша кара настає тоді, коли ілюзія лукавого розвіюється — і людство лишається на випаленому згарищі сам на сам зі своїми власними кривавими долонями.