Еліна: Кохання, відданість, довіра... Це точно не про мене. Я волію й надалі уникати цього, аніж бути розбитою стражданнями та втратою. Триматися від усіх на відстані — ось де мій спокій. Я не вірю в любов, бо її не існує. Чи це лише я досі її не відчула?

Назар: Мені вистачило лише одного погляду... і я закохався в неї. Красива, граційна, неприступна… Байдуже, що вона трохи старша за мене, адже хіба це перепона? Більшою проблемою я вважав фортецю в її душі, якою вона себе відгородила. Здатися і забути? Чи все ж до збиття рук пробиватися до її серця?