Там, де інші роками повзають, я пролітаю за секунду. Де шукають вихід, я його вже бачу. Але за це є своя нуарна ціна. Бо вітер на такій швидкості ріже обличчя, а падати з моєї висоти — це гарантована смерть.
Моє життя — це трилер, де за кожним рогом чекає сміття: токсичні люди, фальшиві друзі і небезпечні пастки. І тоді я просто починаю велике прибирання. Один рух — і черговий ворог вилітає з мого життя, як пил із брудного килима.
А ще — мій вайб. Коли обставини притискали до стіни, мені довелося відростити зуби.
Цей транспорт — не подарунок долі. Це моя зброя. Це знак того, що я увімкнула свою внутрішню силу і більше нікому не дозволю диктувати мені правила.
І це лише короткий пролог до тих божевільних маршрутів, які я пропоную вам пройти у моїх наступних книгах...