На сьомому колі самотністі

Він був ангелом. Вона — улюбленим створінням Творця.
Він кохав її настільки сильно, що не витримав, коли вона обрала світло замість нього.
Сатана сам залишив Рай, створив Пекло — не для покарання, а для зламаних душ, що більше не мали дому.
Серед попелу й вічної тиші він створює армію семи смертних гріхів — не як рабів, а як рівних.
Та навіть тисячі років потому він не забув її.
І коли з’являється Макс — чоловік із болем, подібним до його власного, — усе змінюється.
Ревнощі, довіра, страх зради, нова війна між Пеклом і Небом —
і серце, яке все ще здатне любити.

Це не історія про гріх. Це історія про самотність, яку не врятувало навіть світло.