135
Анотація до книги "Між рядками та відстанню"
Вона — студентка п’ятого курсу педфаку, яка живе конспектами, кавою й підготовкою до дипломної.
Він — сержант, курсант військової академії, чоловік із досвідом АТО та дисципліною в кожному слові.
Їхня історія почалася з простого повідомлення.
Вона нічого не планувала. Він не шукав кохання. Але між її безтурботними студентськими вечорами та його суворими підйомами о шостій ранку народилася тонка нитка, що згодом стала їхнім повітрям.
Та коли мирний лютий змінився вибухами, їхні почуття пройшли випробування відстанню, мовчанням і страхом.
Не кожне кохання переживає війну.
Не кожне витримує чекання.
Не кожне стає сильнішим за страх.
Це історія про дівчину, яка навчилась чекати та про чоловіка, який вмів мовчати про найстрашніше.
І про кохання, яке народилося між рядками повідомлень — і вижило
Він — сержант, курсант військової академії, чоловік із досвідом АТО та дисципліною в кожному слові.
Їхня історія почалася з простого повідомлення.
Вона нічого не планувала. Він не шукав кохання. Але між її безтурботними студентськими вечорами та його суворими підйомами о шостій ранку народилася тонка нитка, що згодом стала їхнім повітрям.
Та коли мирний лютий змінився вибухами, їхні почуття пройшли випробування відстанню, мовчанням і страхом.
Не кожне кохання переживає війну.
Не кожне витримує чекання.
Не кожне стає сильнішим за страх.
Це історія про дівчину, яка навчилась чекати та про чоловіка, який вмів мовчати про найстрашніше.
І про кохання, яке народилося між рядками повідомлень — і вижило
Зміст книги: 31 глава
Останнє оновлення: сьогодні
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ стояла навпроти Барса і стискала в руках край його піксельної куртки, ніби якщо відпущу — він одразу зникне. — Манюня… — тихо сказав він, торкаючись лобом до мого. — Мені вже час. Серце калатало так, що, здавалося, його чує весь вокзал. — Льош… почекай.
Він одразу повернувся, уважний, тривожний. — Що сталося? — Я… я хотіла сказати... Я поклала його руку собі на живіт. — Нас тепер троє. - прошепотіла майже нечутно і сльози ринули з моїх очей. Він завмер. Повністю. Наче світ навколо перестав існувати.
— Ксю… ти… серйозно? Я лише кивнула, та дістала тест, вже не стримуючи сліз.
— Манюня… — голос у нього зірвався. — Це… це найкраща новина в моєму житті. Він опустився на коліно просто посеред вокзалу, не звертаючи уваги ні на кого, притулився губами до мого живота.
— Привіт, малий… або мала, — прошепотів. — Це твій тато. Я розплакалася ще сильніше, гладячи його по волоссю. Він підвівся, взяв моє обличчя в долоні.
— Слухай мене уважно, — сказав тихо, але дуже твердо. — Я повернуся. До тебе. До вас.
Чуєш? Я обіцяю.
Коли поїзд рушив, я стояла на пероні, притискаючи долоню до живота, і повторювала подумки:
“Він повернеться. Він обіцяв.”
Уривок історії Барса і Ксю
Вітаю з новинкою! Успіхів, натхнення і високих рейтингів.
Стейсі Мур, Щиро вдячна)
Цікава анотація! Успіхів Вам та натхнення! ❤️
Morwenna Moon, Дуже дякую Вам)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати