Між рядками та відстанню 18+

Ksenia Moon автор

Читати

Опис
Зміст книги
Коментарі · 3

Між рядками та відстанню

Між відстанню та обіймами

Серія (2 книги)

“Між війною та коханням ”

Анотація до книги "Між рядками та відстанню"

Вона — студентка п’ятого курсу педфаку, яка живе конспектами, кавою й підготовкою до дипломної.
Він — сержант, курсант військової академії, чоловік із досвідом АТО та дисципліною в кожному слові.
Їхня історія почалася з простого повідомлення.
Вона нічого не планувала. Він не шукав кохання. Але між її безтурботними студентськими вечорами та його суворими підйомами о шостій ранку народилася тонка нитка, що згодом стала їхнім повітрям.
Та коли мирний лютий змінився вибухами, їхні почуття пройшли випробування відстанню, мовчанням і страхом.
Не кожне кохання переживає війну.
Не кожне витримує чекання.
Не кожне стає сильнішим за страх.
Це історія про дівчину, яка навчилась чекати та про чоловіка, який вмів мовчати про найстрашніше.
І про кохання, яке народилося між рядками повідомлень — і вижило

незаймана дуже відверто кохання і відстань

Зміст книги: 44 глави

Розділ 1.

Розділ 2

Розділ 3

Розділ 4

Розділ 5

Розділ 6

Розділ 7

Розділ 8

Розділ 9

Розділ 10

Розділ 11

Розділ 12

Розділ 13

Розділ 14

Розділ 15

Розділ 16

Розділ 17

Розділ 18

Розділ 19

Розділ 20

Розділ 21

Розділ 22

Розділ 23

Розділ 24

Розділ 25

Розділ 26

Розділ 27

Розділ 28

Розділ 29

Розділ 30

Розділ 31

Розділ 32

Розділ 33

Розділ 34

Розділ 35

Розділ 36

Розділ 37

Розділ 38

Розділ 39

Розділ 40

Розділ 41

Розділ 42

Розділ 43

Епілог

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Ksenia Moon

26.02.2026, 18:06:50

Я стояла навпроти Барса і стискала в руках край його піксельної куртки, ніби якщо відпущу — він одразу зникне. — Манюня… — тихо сказав він, торкаючись лобом до мого. — Мені вже час. Серце калатало так, що, здавалося, його чує весь вокзал. — Льош… почекай.
Він одразу повернувся, уважний, тривожний. — Що сталося? — Я… я хотіла сказати... Я поклала його руку собі на живіт. — Нас тепер троє. - прошепотіла майже нечутно і сльози ринули з моїх очей. Він завмер. Повністю. Наче світ навколо перестав існувати.
— Ксю… ти… серйозно? Я лише кивнула, та дістала тест, вже не стримуючи сліз.
— Манюня… — голос у нього зірвався. — Це… це найкраща новина в моєму житті. Він опустився на коліно просто посеред вокзалу, не звертаючи уваги ні на кого, притулився губами до мого живота.
— Привіт, малий… або мала, — прошепотів. — Це твій тато. Я розплакалася ще сильніше, гладячи його по волоссю. Він підвівся, взяв моє обличчя в долоні.
— Слухай мене уважно, — сказав тихо, але дуже твердо. — Я повернуся. До тебе. До вас.
Чуєш? Я обіцяю.
Коли поїзд рушив, я стояла на пероні, притискаючи долоню до живота, і повторювала подумки:
“Він повернеться. Він обіцяв.”
Уривок історії Барса і Ксю