Між подихами. Історія одного дотику.

Вона проводить заняття з йоги у власному залі — просторі тиші, дихання й вивіреного порядку. Тут усе підпорядковане ритуалу: рухи, паузи, дотики. Це місце, де вона відчуває контроль над тілом і життям, і де минулі втрати нарешті перестали боліти.
Він з’являється випадково — високий, світловолосий, з яскраво-блакитними очима. Запізнілий, непідготовлений, не схожий на інших учнів. Але вже з першої практики стає зрозуміло: його тіло знає те, чого його ніколи не вчили, а сама його присутність порушує звичний ритм залу й її внутрішню рівновагу.
Між ними виникає зв’язок, який неможливо пояснити словами. Сни, дивні випадкові зустрічі — ніби їхні тіла пам’ятають одне одного довше, ніж їхня свідомість. Йога перетворюється з практики контролю на шлях до втраченої близькості, а дотики — на мову,