Мріючи про славу, шаблю та грізне ім'я, від якого здригатимуться вороги, молодий парубок Василь вирушає з рідного села просто на Січ. Проте козацька вольниця зустрічає його не пафосними промовами, а колоритною й дотепною буденністю: босоногим курінним отаманом, гострими на язик побратимами та непорушним законом, без влучного прізвиська тут довго не проживеш. Та звідки насправді беруться ті знамениті козацькі ймення, що бачать людину наскрізь? Біля нічного вогнища старий козак розповідає парубкові таємничу бувальщину про болотяного духа Ім’ячика. Істоту з дивовижним даром розпізнавати справжню сутність і потаємні звички кожного смертного, карбуючи їх невидимими літерами просто на лобі. Василь сприймає цю історію як звичайну байку, та зустріч із січовим писарем швидко доведе: від власної