10
Анотація до книги "Ім'я."
Жінка стояла так близько, що Натан бачив краплі води на її тендітних руках. Вона дивилася на море, і в її обличчі не було ані впізнавання, ані здивування.
Вона, здається, просто чекала на нього тисячу років. Можливо — поки він сам дійде до місця, до того часу, де очікування більше не відрізняється від зустрічі.
Натан повернувся до неї.
— Я тебе пам’ятаю?
Вона похитала головою.
— Ні, Елісе. Ти пам’ятаєш неправильно.
— А це має значення?
Жінка подивилася на нього і Натан побачив, як вона ледь помітно усміхається. І ця усмішка теж була чимось, що їй доводилося вчитися не залишати по собі.
— Тепер уже ні.
Вона простягнула руку. Натан узяв її.
І тоді жінка сказала не «ти», як раніше, коли зверталася до нього з тієї межі, де не було ні знання, ні пам’яті, ні забуття.
— Ми. Це тепер ми. Через тис
Вона, здається, просто чекала на нього тисячу років. Можливо — поки він сам дійде до місця, до того часу, де очікування більше не відрізняється від зустрічі.
Натан повернувся до неї.
— Я тебе пам’ятаю?
Вона похитала головою.
— Ні, Елісе. Ти пам’ятаєш неправильно.
— А це має значення?
Жінка подивилася на нього і Натан побачив, як вона ледь помітно усміхається. І ця усмішка теж була чимось, що їй доводилося вчитися не залишати по собі.
— Тепер уже ні.
Вона простягнула руку. Натан узяв її.
І тоді жінка сказала не «ти», як раніше, коли зверталася до нього з тієї межі, де не було ні знання, ні пам’яті, ні забуття.
— Ми. Це тепер ми. Через тис
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати