53
Анотація до книги "Муза"
Він чекав Музу, а вона все не приходила. Життя здавалося сірим та марним. Але одного разу, зовсім несподіванно, він відчув, що вона поруч, узяла й завітала до його квартири. Не просто відчув, побачив власними очіма неймовірної, майже неземної, краси жінку. "Ти Муза?" - спитав він. "Так!" - поміхнулася вона і простягнула руку. "Невже біла гарячка?" - злякався письменник. "Ні, це не гарячка! Я реальна, і я їсную, - запевнила Муза. - Але тобі доведеться робити вибір..."
Зміст книги: 6 глав
14 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДуже добре, що історія має щасливий кінець ❣️ Нехай у кожного в нашому житті з’явиться сонячний промінь натхнення в усіх наших починаннях і добрих справах)))
Лана Нова, ❤️❤️❤️
Розділ 3: Поділитись натхненням — це велике й добре діло. А от втратити свою Музу, яка сама тебе знайшла та впевнено веде — це вже гріх!
Діана Лисенко, Згодна, але Архонін - все ж людина, з плоті і крови, і ніщо людське його не оминає)
Розділ 5: Спочатку я так зраділа, що Муза повернулась та що можна розділити своє натхнення на двох. Але, як й в усьому нашому житті, має бути золота середина та баланс — без цього ніяк!
Розділ 2: Архоніну Муза потрібна не тільки для творчості, а й для порятунку його життя, адже його вже ніщо не радувало. Головне — щоб він не прогавив свій шанс, а правильно ним скористався...
Діана Лисенко, Творчість і є його життя, але десь щось розсінхронізувалося і він втратив смак життя. Муза - це камертон, щоб налаштуватися на потрібну хвилю)
Розділ 1: Мені Музу аж шкода стало. У неї така важлива місія, а люди чимось дріб’язковим займаються. Але ж справжня Музa потрібна нам протягом усього життя, навіть під час заварювання кави. А люди так марнують свій час...
Діана Лисенко, Мені теж було її шкода, нажаль люди дійсно так зайняті, що розучилися відчувати тонкі енергії. Дякую, що читаєте!
Книга легко читається, дякую.
Лана Сетман, Дякую і вам за те, що прочитали і за відгук! ❤️
Чудова книга)
Шепіт Місяця, Дякую, що прочитали! ❤️
Дуже легко читати. Чекаю щось новенького
Ира Трещун, Дякую, Ірина! Новеньке буде невдовзі. Пропоную також почитати книгу "Стежками долі" - це збірка життєвих історій.
Дуже гарна метафора: творчість, що дихає, говорить і дивиться в очі. Надати абстрактній силі людську подобу, ще й таку чарівну — це дуже символічний хід.
Кейт Лорен, Дякую вам за відгук! Ця книга взагалі символічна, балансування на межі реальності і містики.
5. Читала з легкою усмішкою і тихим щемом. Той момент, коли щастя горить надто яскраво і ти відчуваєш, що попереду неминучий вибір.
Jane Doe, Щастя, що досягло свого апогею, це подарунок людині з вищих світів. Зрозуміло, що воно не може тривати довго... Але ж воно того варте)
Розділ 4. Розділ дуже нервовий і чесний. Втома, роздратування й спрага натхнення відчуваються настільки живо, що це буквально тисне зсередини.Мені дуже зайшла напруга між Музою і ним. Це хаотично, неідеально, але дуже по-людськи — момент, коли натхнення зникає, болить сильніше за самотність.
Jane Doe, Ви, як творча людина, розумієте, як воно буває, відчуваєте усю гостроту почуттів. Мені саме це й хотілося донести до читачів. Я думаю, усі люди, хто відчував натхнення, впізнають щось знайоме. Дякую вам за відгук! Ви дуже чутливі!
Розділ 3. Дуже сподобався контраст між натхненням і виснаженням. Муза тепла й жива, але під цим відчувається тиха тривога вигорання.Цей розділ дуже м’який, майже ніжний, ніби дивишся, як дихає творчість. Захотілося пригальмувати й побути в цій атмосфері ще трохи.
Jane Doe, Дякую, що сподобалося! Справжня творчість виснажує але й затягує одночасно. Все справжнє у житті має таку силу тяжіння, що її важко протистояти.
Розділ 2. Мене захопила напруга між Музою і ним. Ви не поспішали — аи дали цій близькості народжуватися через деталі: руки, подих, погляди, простір. Я відчула цікавість, змішану з тривогою, потяг — із обережністю. Навіть дрібниці — його пальці, кімната, світло — мали значення. Це було інтимно й трохи небезпечно в найкращому сенсі.
Jane Doe, Так, стосункі з Музами завжди небезпечні, це завжди на межі вибору)
Це дуже поетично й водночас самотньо. Відчуття Музи, яка шукає, чекає й майже болісно прагне свого Генія, не відпускає навіть після того, як сторінка закінчилась.
Jane Doe, Дякую за пропозицію! Давайте) Я за!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати