1 868
Анотація до книги "Містика або звичайні справи"
Чи живуть серед нас справжні відьми або як жартівливо іноді кажуть: "Кожна жінка трохи відьма". Молода дівчина Яринка зіткнулася з чимось загадковим, жахливим та руйнівним,
що буде далі залежить тільки від неї чи ні...
Кохання подолає усі перешкоди, навіть хворобу та прокльон на смерть.
що буде далі залежить тільки від неї чи ні...
Кохання подолає усі перешкоди, навіть хворобу та прокльон на смерть.
6 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЧудовий твір
My Kyzma, Дякую :)
Стилізація під казку очевидна, але, як на мене, вона не дуже вдала - та й чимало помилок, найрізноманітніших, на жаль. Героїня чи то надзвичайно наївна, чи то переконана матеріалістка, чи не знаю, що й думати, якщо навіть після прямого "Я те загадувала не тобі" не починає ніяк підозрювати неприємну сусідку в шкоді. Як на мене, у нас навіть люди з вищою освітою надзвичайно забобонні - особливо з маленьких містечок. Ну, та нехай, то особливість героїні.
Словом, грати на сумнівах читача - це класна ідея, але реалізація вийшла, як на мене, непереконлива з художнього погляду.
Крися, Та взагалі в дурку добровільно ніхто не піде, особливо хоч із приблизними знаннями про те, як воно в дурках. А без знань ще гірше, бо масова культура взагалі представляє божевільню як пекло на землі.
Я про те я кажу, що мені якось забракло її внутрішнього "кипіння", сумнівів. Оця форма билички дуже "згладжує" внутрішній конфлікт.
Але тут питання, що є ще дві опції: ворожка і церква. Дівчина ж не йде зовсім нікуди, тобто вона не вірить зовсім ні в що? Якщо містика підживлюється вірою в існування містичних явищ, то до такої "невіри" взагалі нічого липнути б не мало.
Словом, справді, цікаве питання, ви мене переконали. Його інтересно було покрутити так-сяк, дякую за розмову)
Знаєте, у мене якісь добрі почуття після прочитаного. Не страшно, не містично. Наче ми сидімо з вами за горнятком чаю і ви переповідаєте мені, дивний епізод з вашого життя, як подруга. І це мені сподобалося.
ПерсеФона, Як "казкар" я дуже рада, що на сторінках моєї книги оживає вигаданий персонаж Яринка та Вам здається, що молоденька Яринка з маленького містечка існує та говорить до Вас. Ви повірили у цю містичну історію та Вам здається, що таке буває. Я рада, що привернула увагу до міста Київ та може хтось зацікавиться містичної стороною цього дивовижного міста.
Дехто каже, що проклять немає, як і привидів, не можна померти від прокльонів, нема відьом. Деякі в них вірять. Так є містика чи ні. Розповідь "Містика або звичайні справи" лише привертає увагу до даної теми. І більше зібраний із реальних розповідей, але прикрашений для даного конкурсу та читачів, так як в реальності іноді все набагато страшніше. Адже гарний фінал буває частіше в казках. Якщо раптом хтось побачив привид - це привид існує або це шлях в божевільний будинок. Ванга бачила мертвих. Де ця грань реальності та іншого світу?
Прочитала) що можу сказати - написано добре, задум цікавий. Проте варто попрацювати над редагуванням твору. Багато русизмів, не літературних слів. Як тільки твір стане "чистеньким", "випраним" - його буде набагто приємніше читати. ( я це добре знаю, бо в моїй книзі дотепер знаходять купу орфографічних помилок, що ж зробиш, якщо ми пишемо на маючи філологічної освіти) . Але тим не менш - варто прагнути до кращого і працювати над собою!))
Вікторія Задорська, Можливо. Я ще подумаю над цим.
Коля спотикався по дорозі й плакав, жаліючись, що болять ноги й хочеться спати (Степан Васильченко)
Скрізь [на Капрі] спокій, увічливість (незнайомі здороваються), чесність (Михайло Коцюбинський)
В українській мові до взаємних займенників належать займенники:
один одного,
один другого,
кожен кожного
Рудий Кіт, Дуже дякую за теплий відгук. Мені дуже приємно, що Ви прочитали та твір сподобався. Якщо посміхалися - це добре, бо краще, коли твір викликає якісь емоції. Рада, що книга про Яринку та фентезі аватарка допомогли зробити її реальною. Але ж історія іноді краще, ніж реальність. Реальність. Обидва відгука говорять, що таке може статися, може тоді прави Гоголь та Булгаков, та Київ- місто відьом, Лисої гори та містики? :)
Зазвичай, коли читаєш, то мимоволі уявляєш собі оповідача: діда Панаса, чи няню Ірину Родіоновну, чи ще якогось казкара. Коли перечитував цей твір, то перед очима стояла (точніше - сиділа, трішки нахилившись вперед) дівчина з аватарки (чи майже), яка з широко розплющеними очима вела свою розповідь - швидко, майже без пауз, доповнюючи слова виразною мімікою та жестикуляцією. І з її вуст ця історія зовсім не здавалася страшною та містичною, хоча уявні подружки-слухачки тримали одна одну за руки й ледь не тремтіли.
Якщо відверто - при перечитуванні усміхався весь час, уявляючи цю сцену.
Щодо самої розповіді, то для літературного оформлення ще треба попрацювати: тема є, оповідач цікавий теж присутній, ще б гарного редактора і можна було б, нехай не "Пташине молоко", та принаймні цукерочку "Корівка" з цього оповідання зробити.
Продовуйте писати. І обов'язково читайте - різне й багато.
Успіхів.
П,С, Тисну подобається за стиль розповіді, який сам собі уявив.
Дякую.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати