Морок

Морок. Він огортає своєю величною владою, як темною ковдрою, все довкола, не залишаючи байдужим і непідкореним нічого, ні єдиного атому в цьому вічно покритому мрякою зеленому ззовні лісі, що славився високими деревами з пишною, закриваючою світло, кроною та стишеною, ніби зачарованою навколишньою природою, що заніміла у тривожному очікуванні. Тут не було нікого живого, жодного звука. Всі, хто міг, і хто не міг, вже залишили ці жахливо-втаємничені похмурі місця, огорнуті непробивною магічною темрявою, повтікали подалі від згубного місця.