У тридцять п’ять років я точно знаю три речі: чоловіка треба було покинути ще років десять тому, багатіїв краще обходити стороною, а дивні плями на підлозі зазвичай вимагають сильнішого мийного засобу.

От тільки остання пляма виявилася магічною. І, здається, я випадково стерла те, що мало залишатися недоторканним кілька століть.

Тепер за мною полюють якісь ненормальні, звичайні люди не бачать того, що бачу я, а один нестерпний красень заявив, що відтепер я працюватиму на нього.

Він називає себе Хранителем. Я називаю його катастрофою.

І все б нічого, якби цей магічний нахаба не дивився на мене так, ніби я єдина жінка у світі.

Агов, шановний! Я взагалі-то заміжня!

Хоча… це ми ще виправимо.