Лялькарка 18+

Місто, що нагадує розітнутий гігантський труп, ховає у своїх нутрощах химерну майстерню. Тут, під покровом зеленої будівельної сітки, "Лялькарка" чинить свій естетичний суд над хаосом людської плоті. Вона не вбиває — вона "виправляє", перетворюючи грубу маскулінність на стерильну, безголосу досконалість порцеляни та оксамиту. Це історія про дегуманізацію, як вищу форму мистецтва, де за блиском вітрин ховається запах хлорки, холодний параліч і жахлива ціна вічної краси.