Листи вбивці

Ірина Пасько

18.07.2018, 09:57:54

Не зовсім зрозуміла, як-то кажуть, що оце я допіру прочитала.
Можна довго говорити про авторський стиль і розмаїття смаків сучасного читача, але мені особисто було з огляду на оформлення складно зорієнтуватися, чи зараз читаю я рефлексію "рамкового" наратора, чи листи, які він знайшов. У кого рак мозку - чи це теж метафора? Лише якісь маркери епохи дають більш-менш уловити, що йдеться про дві різні часові площини.
Метафори серця мого не торкнулися, вони суб'єктивно здалися мені штучними, до такої міри "переестетизованими", що складно відтворити асоціативний ланцюжок, а відтак - зібрати цілісний образ. Як на мене, автор дуже начитана людина - і, як не парадоксально, це часом зле позначається на тексті. Наприклад, що таке "була його моральним протеже" - тобто він їй складав моральну протекцію?.. А з контексту здавалося, що навпаки.
Як на мене, через несамовите нагромаждення образів текст стає дуже "мутним", складним для сприйняття. Найзрозуміліший фрагмент, як не дивно, - це монолог про гру і людину в грі.
І, зрештою, ця мішанина штучної (на мій погляд) художності й хаотичної науковості дає дивний мікс: ніби має бути багатим і насиченим, але якось геть відмовляється засвоюватися.

Мія Грано

14.05.2018, 11:04:41

Коментар видалено

Джек Досон

11.05.2018, 20:37:09

Коментар видалено

Джек Досон

11.05.2018, 20:29:57

Коментар видалено