Вітаємо, . Вам поки недоступна функція "Вподобання" для книги. Вона стане доступною вам в найближчі дні. Перепрошуємо за незручність і бажаємо приємного читання на Букнет!
Сповіщення
підтвердження Email
Обмеження 18+
Даний контент доступний тільки зареєстрованим користувачам, що досягли віку 18 років.
Обмеження 14+
Покупку може здійснювати користувач віком від 14 років
Анотація до книги "Лебединий плач"
Ми росли в складний час на стику двох століть. Хоча він нас оточував, Союзу вже не було. Та в нас були казки і фантазії. І часом траплялися страшні речі в тому місці де вигадка зустрічалася із реальністю.
Що ж, спроба номер три.
Коментарі усім подавай - теж мені. Але то нічого. Буває. Але коли планшет вирубається просто посеред коменту, нагло обриваючи тебе - враження на три з десяти, не раджу.
Тож на чому я зупинилася?
Щонайперше, хочу сказати за атмосферу. Начебто, історія страшна - нерви непогано так лоскоче, як раз воно читати на ніч молодшій сестрі, коли вона аж занадто набридне за день. Але з іншого боку мені згадується, як в дитинстві я бігала зі старшою сестрою та її подругами красти кукурудзу з городів неподалік від нашого району... вилетіло з голови, що саме я хотіла сказати... чи радше якими словами. Загалом, не дивлячись на страшний зміст, історія викликає веселі спогади саме через цю атмосферу казкового літа в бабусі. Ну, якось так.
Тепер ідемо далі, бо я так весь день витрачу.
Цікаво, чи далі будуть нові частини з цими героями, чи зовсім іншими. І, якщо ти ще не визначився, дозволь порадити тобі от що: не залишай цих героїв. Хоча б головного. Просто варто мені уявити, якою людиною міг би вирости головний герой - в голові такі сюжети: один цікавіший за інший. І я хочу це прочитати. Що я маю на увазі? Та зрозуміло, що - вже сказала. Але от ще що додам: ця частина - ідеальний пролог. А першого розділу нема - це неправильно.
Ідемо далі. Деталь з потрощеними радянськими іграшками - шикарна. Мені згадався фільм про Гензель і Гретель, де зла відьма запікала дитячі душі в пряниках. А ці іграшки - я їх просто бачу.
У цій усій історії мені не сподобалося одне. Головного героя і того другого хлопчика рятує бог з машини. Тобто кажучи простими словами, ти загнав героїв далеко і глибоко, а потім такий "А рятує їх Росомаха... Ой тобто той чувак з дротиками. Який чувак? Та він весь час був тут - прото я про нього не згадував". В хорошій історії так бути не може: якщо хлопчик з дротиками рятує головного героя, його потрібно показати до того, як це станеться. Наприклад, коли головний герой та Катя розділяються ящірку, він може спробувати поцілити в неї - і через це герої, наприклад, посваряться. До того ж, це трохи розкриє героїв, бо поки що я чітко бачу лише Катю. Навіть головний герой поки що цікавий більше тим, що може вирости казковим детективом, ніж сам по собі. Тож я б тобі порадила трохи розписати історію перед появою чудовиськ, попрацювати над характерами, тощо.
Що ж, наче сказала усе, що хотіла.
Сподіваюся, цього разу коментар таки збережеться.
Хоч Ви і заперечуєте це, але все ж це - казка.
А якщо Ви й справді вірите, що це було з Вами, тоді такі враження можна, напевне, пояснити якимсь специфічним емоційним станом, при якому сприйняття таке парадоксальне.
Анатоль, Насправді сприйняття цієї історії протягом її оповідання у мене весь час змінюється. Але головне - читач сам має вирішити що означають всі слова для нього.
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЩо ж, спроба номер три.
Коментарі усім подавай - теж мені. Але то нічого. Буває. Але коли планшет вирубається просто посеред коменту, нагло обриваючи тебе - враження на три з десяти, не раджу.
Тож на чому я зупинилася?
Щонайперше, хочу сказати за атмосферу. Начебто, історія страшна - нерви непогано так лоскоче, як раз воно читати на ніч молодшій сестрі, коли вона аж занадто набридне за день. Але з іншого боку мені згадується, як в дитинстві я бігала зі старшою сестрою та її подругами красти кукурудзу з городів неподалік від нашого району... вилетіло з голови, що саме я хотіла сказати... чи радше якими словами. Загалом, не дивлячись на страшний зміст, історія викликає веселі спогади саме через цю атмосферу казкового літа в бабусі. Ну, якось так.
Тепер ідемо далі, бо я так весь день витрачу.
Цікаво, чи далі будуть нові частини з цими героями, чи зовсім іншими. І, якщо ти ще не визначився, дозволь порадити тобі от що: не залишай цих героїв. Хоча б головного. Просто варто мені уявити, якою людиною міг би вирости головний герой - в голові такі сюжети: один цікавіший за інший. І я хочу це прочитати. Що я маю на увазі? Та зрозуміло, що - вже сказала. Але от ще що додам: ця частина - ідеальний пролог. А першого розділу нема - це неправильно.
Ідемо далі. Деталь з потрощеними радянськими іграшками - шикарна. Мені згадався фільм про Гензель і Гретель, де зла відьма запікала дитячі душі в пряниках. А ці іграшки - я їх просто бачу.
У цій усій історії мені не сподобалося одне. Головного героя і того другого хлопчика рятує бог з машини. Тобто кажучи простими словами, ти загнав героїв далеко і глибоко, а потім такий "А рятує їх Росомаха... Ой тобто той чувак з дротиками. Який чувак? Та він весь час був тут - прото я про нього не згадував". В хорошій історії так бути не може: якщо хлопчик з дротиками рятує головного героя, його потрібно показати до того, як це станеться. Наприклад, коли головний герой та Катя розділяються ящірку, він може спробувати поцілити в неї - і через це герої, наприклад, посваряться. До того ж, це трохи розкриє героїв, бо поки що я чітко бачу лише Катю. Навіть головний герой поки що цікавий більше тим, що може вирости казковим детективом, ніж сам по собі. Тож я б тобі порадила трохи розписати історію перед появою чудовиськ, попрацювати над характерами, тощо.
Що ж, наче сказала усе, що хотіла.
Сподіваюся, цього разу коментар таки збережеться.
Хоч Ви і заперечуєте це, але все ж це - казка.
А якщо Ви й справді вірите, що це було з Вами, тоді такі враження можна, напевне, пояснити якимсь специфічним емоційним станом, при якому сприйняття таке парадоксальне.
Анатоль, Насправді сприйняття цієї історії протягом її оповідання у мене весь час змінюється. Але головне - читач сам має вирішити що означають всі слова для нього.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати