Здавалось, що найстрашніше зі мною вже сталось.
Я людина, що лікує душу кавою і сигаретами. І вірю, що для мене не має хепі-енду.

Я не жила, а виживала, не знаючи, що вже на межі.
Він з'явився зненацька. Незнайомець, що знав мене краще за всіх.
У кожного з нас є темне минуле і висохлі скелети у шафах.
Ми кошмари одне одного, дві поламані деталі, які чомусь ідеально зчіплюються зусиллями божевілля.

Я завжди знала, що я не свята. У моїй голові роками жили демони, а підсвідомість точила кігті в темряві, чекаючи на день, коли я зламаюся. Я думала, що моє найбільше пекло — це токсичні стосунки, брехня і спроби вижити в місті, яке тримає мене за горло.

Я помилялась.

Бо те, що прийшло разом з ним... Гірше за найстрашніший сценарій апокаліпсису.