1 414
Анотація до книги "Козацька балада"
– Господи, за що? – схилилася на коліна жінка.
– Не плач, моя зірко! За любов до волі та Батьківщини. Вони ніяк не втямлять, що можна зламати всі кістки чи вийняти у козака серце, але воно все одно битиметься за Правду й Віру та ненавидітиме їх. Я помираю, однак і на тому світі завжди кохатиму тебе...
… Це не кінець, а тільки початок історії.
– Не плач, моя зірко! За любов до волі та Батьківщини. Вони ніяк не втямлять, що можна зламати всі кістки чи вийняти у козака серце, але воно все одно битиметься за Правду й Віру та ненавидітиме їх. Я помираю, однак і на тому світі завжди кохатиму тебе...
… Це не кінець, а тільки початок історії.
Зміст книги: 23 глави
Останнє оновлення: сьогодні
46 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЦей твір розповість щиру правду про рідних мені людей та жахливі події, учасниками яких вони були. Історичні факти я відновлювала по краплинці: слухала й записувала, читала нотатки й листи. Інколи не вірила й проклинала часи катівного радянського режиму. Та як не повіриш, коли й зараз кровожерливий ворог безсоромно топче землю неньки-України і вбиває навіть дітей? Щоб були сили боротися за майбутнє та навіки звільнитися від зазіхань вражої нечисті, я пишу цей твір. Ми – нащадки спотвореної істини не дамо забути гріхи ницих вбивць!
Серед глобального людського горя і після непоправних особистих втрат доля послала світлий радісний промінчик - возз'єднання нечисельної родини, що встояла серед жахіть війни. І у маленької Соломійки крім люблячої мами є не менш любляча бабуся. А загиблі кохані назавжди залишилися у їхніх серцях і їхній пам'яті.
Дякую...
Чекаю продовження. ❤️
Як добре, що Поліна й Назар знайшли один одного. Їхні щирі почуття варті захоплення)))
Ніка Цвітан, Знайшли і втратять, але сутність буття від цього стає ще дорожчою. Як казав Леонід Биков у неповторному фільмі про льотчиків: "Будемо жити!!!"
Як на мене, то і ця обкладинка супер!
Marina Tkachenko, Вітаю, пані Марино! Дякую, обкладинка дійсно життєрадісна й підходить кожному з поколінь.
Гарних Вам вихідних! А я підготую нові розділи.
Теж чудова обкладинка!
Олена Федорова, Мої вітання! Та якось зі страхіттями минулими й нинішніми пролетіли повз. А потім сама здивувалася, що ця дійсно краща. На зв'язку!
Доброго ранку. Сьогодні вночі Ваша книга, пані Владо, допомагала перечікувати тривогу. Не дають спокою нам вороги упродовж усього існування поряд з нами. Наша Україна їм як більмо на оці. Що тоді, що зараз.
Та перейду до книги (а клятим рашистам хай усе зло, що несуть іншим, їм і повернеться).
Думала, що Оксана з Олексою якось зійдуться. Та доля розпорядилася інакше: у маленької Полінки з'явилася друга мама, до якої маля потяглося своїм серденьком і відразу отримало відгук. А розділи про юність Полінки і зародження її кохання стали бальзамом для душі. Хоч і розумію, що попереду ще багато випробувань, та мають бути і просвітління серед того мороку, яке принесли комуняки на українську землю.
Чекаю продовження історії, а Вам, шановна Авторко, натхнення і легкого (на скільки можна) пера у процесі її написання. А всім нам мирного дня сьогодні, завтра і завжди. І якомога швидшої перемоги. ❤️❤️❤️
Надія Скрипка, Не знаю, як сказати? Рада, що мої твори допомагають пережити складну ніч. Хоча як цьому будеш радіти? Адже наше життя геть не краще за те, що я описую в книзі. Часто пишу вночі та вранішні зведення збурюють куди більші емоції і втрачається сенс боротьби минулих поколінь. Зло існує і ніяк не закінчується. А потім сідаю та вперто пишу знову. Мирної Вам ночі і гарних вихідних! ❤️❤️❤️ А я продовжу...
Дякую за цікаве продовження.
P. S. Дивні якісь правила. На букнеті багато книг із зображенням дітей на обкладинка (і книги ці не дитячі) та ніхто не вимагає їх змінювати. А тут навіть книжку блокували. Нічого не маю проти нової обкладинки. Як і попередні вона чудова, до сюжету підходить. Та ситуація дивна.
Наснаги Вам, пані Владо, у Вашій нелегкій праці та підтримки від відданих прихильників Вашої творчості. ❤️
Надія Скрипка, Прочитала ще один Ваш відгук-підтримку, пані Надіє, і дуже вдячна! І за подив, і за розуміння. Та я ж наступниця свого роду, а значить геть непроста. Будемо ще обговорювати й цю мою сповідь та й інші. Все добре. Дякую!!! ❤️
Це твір, який змінює ваш погляд на світ і залишає глибокий слід у думках!
Читач Букнету, Вітаю, читачу! Той слід прямує з мого серця до ваших думок та підтримує взаємну незламність.
Вітаю з новинкою!)
Кара Веллс, Дякую!
Коли онук,десь в третьому класі ,почав вивчати легенди(
інтерактивний клас),запитав ,а чому в нас стільки було ворогів. з відповіла ,що наша земля на якій ми живемо чомусь знаходиться на перехресті світів.Це правда,ще з доісторичних світів проходили різні племена ,які хотіли завоювати наші землі а предки наші так і залишалися на рідній землі, а зайди зникали.
Lydmila, Все вірно! Зазіхають на нашу землю багато, а ми СТОЇМО!!!
Як доїхала з дитиною Поліна ,про це напевно можна теж писати книгу,холод ,голод,і довга дорога,але світ не без добрих людей.Життя продовжилось ,і вже дві води будуть ростити Софійку.
Lydmila, Поліна - дочка своїх батьків. Окрім смерті їй нічого не страшно. А ще з нею є скарб, що надихає і веде до майбутнього...
В цій книзі мене дратує лише одне - напис в кінці сторінки "Далі буде" :). Чекаю продовження, дякую за книгу прекрасній Авторці.
Леся Думка, Чесно, я його написала-переписала, але від правди нікуди дітись. Я теж часто плачу в цьому творі. Тільки раніше це був мій біль, а тепер розділяють друзі-читачі. Та я повинна продовжувати...
Просто читаю і насолоджуюсь... ❤️
Надія Скрипка, Добрий вечір, пані Надіє! ❤️ Я знову з Вами і дуже вдячна, що хоч і в односторонньому порядку, але були зі мною поруч. Працювати я не припиняла й намагалася кожного дня продовжувати розповідь про рідних. Наразі пишу про важке, але так, як мені розповідала бабуся. Скоро почнуться нові відкриття і стане легше. Вітер не вщухає, але бажаю Вам тепла й миру!❤️
нове життя ще не знає ,яка страшна біда насувається ,але головне це нове життя вже є вже потребує маминої турботи ,і татової опіки ,і їх родина далеко від тих країв де насувається війна.
все йшло як і повинно бути в молодої пари
Таки хороші люди трапляються і навіть в тих віддалених гарнізонах.
А працьовита україночка може зробити затишок навіть з підручних предметів ,а порядок ,то вже в крові в наших жінках
Не тільки в тридцять дев'ятому українських лейтенантів після училища посилали в віддалені точки союзу.
А Поліну і Назара чекають ой які ще випробування через два роки війна.
Дочка таки розважливіше ,і розумніша за маму.І не всі хлопці такі як той Петро ,та й часи вже не ті.Дочка хоче довчитися ,отримати диплом ,а тоді вже заміж виходити ,Та і хлопець ,хоч закоханий ,а теж буде оберігати свою квіточку
Багато сімей в ті часи пережили ті страхіття совка,хто вижив після тридцятих ,тих ще чекала війна ,голод сорок сьомого,важка праця,точніше рабська праця,щоб вижити.Моя бабка працювала в колгоспі ,і вже після війни вона в списках колгоспників один рік є ,другий відсутня ,бо чоловік ворог народу.Добре ,що родина дуже велика і дружня ,то якось виживали
Важкий розділ...
Читати важко, а писати та ще й коли це стосується твоїх рідних людей?..
Нащадки тих нелюдей знову думають, що можуть на власний розсуд вирішувати, хто має право жити, а хто ні. Разом з ними завжди крадіжки, ґвалтування, смерть... Яке коріння, таке й насіння.
Сили Вам, шановна Авторко, для подальшої роботи над книгою. Чекаю продовження.
Влада Клімова, Тільки що прочитала. Дякую. Мабуть, неспроста Зара забрала Оксану з собою. Може, дві зранені молоді душі,
що пережили смерть рідних, якось допоможуть одна одній.
ну що тут скажеш,юність ,перше почуття,таке трепетне ,таке ніжне.,а вперед і ще ті випробування.
Дякую чекаю що ж буде далі
Колись жила в Одесі, і знаю про ще один Голодомор, про який теж зараз пишу. І Яготин також знаю, але у 1984 році. Тож, коли читаєш, що відбувалось десятиліттями тому, просто кров ціпеніє! Це - наша історія і про неї треба кричати та знати її!
Олена Федорова, Вітаю, Олено! Йду покроково історією своєї родини й переживаю з ними, наче все це зі мною було. Багато чого з бабунею переповторювали та запеклося всередині. Дякую, що читаєте!
так в житті буває,один прикрий випадок зводить двох людей .
Lydmila, На наших вулицях важко виділити: де прикрий, а де той, що навіки поєднає? З бабусею був саме такий!
Справді так і було ,після арешту діда ,батькові прийшлося підписати документ про відмову від нього,я про це дізналася випадково.Тому він і закінчив муз училище ,і заочно інститут.А в 1965році прийшла ,,бамага'',як говорила бабка про реабілітацію,навіть медаль партизанської слави посмертно дали.
Lydmila, Це ж якому треба бути тварючому племені, щоб вимагати у сина відмовитися від батька! А ще казали, що син за батька не відповідальний? Але ж робили все до навпаки! Буде в мене попереду і про подвиги, і про нагороди...
Досконало зроблено героїв, варто відзначити! Та й сюжет я сказав би розкриває історичну епоху наповну, виділяючи і всі її страхіття.
Читач Букнету, Вітаю! Рада, що в мене виходить змалювати минуле родини. Як кажуть: пишу про наболіле. Я навіть нічого не додаю, навпаки може щось забула. Намагаюся розповісти про головне.
Є люди ,а є людська,так і той зав канцелярії є людському.Павло ,хоч і при владі ,але совість не втратив .Багато було і хороших людей і всякої погані ,та й тепер так
Lydmila, Бабуся казала, що той закоханий чоловік багато допомагав і був сміливим та надійним другом.
нНе всім тоді вдалося пережити голодомор,скільки нашого народу винищили гади ,і продовжують свою падлючу справу.
Моїй сім'ї теж дісталось ,прадіда розкуркулили,але завдяки зятю не вислали ,а потім і діда вже після війни арештували і в таборі пропав .
Влада Клімова, Не треба за такими шкодувати,вони того не варті.Багато людей спеціально присилали з боліт до нас ще з післявоєнних ,та й довоєнних років.Ото їх нащадок напевно
Здрастуйте, цікавий авторе! Читаю історію вашої сімї та надихаюся щирими рядками про перебіг становлення нашої країни і дивовижних людей родючої землі. Бажаю успіху і слідкуватиму!
Andre, Дуже вдячна, Andre, за Вашу увагу до історії рідних мені людей та розповіді, що створюю!
Таки правда ,діти відчувають на підсвідомому рівні добра людина ,чи ні.Полінка буде рости в любові і ласці.А Олексія шкода пропаде хлопець в круговерті революцій
Lydmila, Дуже рада, Людмило! Не хворійте, будьте здорові! Ваш автор завжди поруч!
Зайшла по рекомендації мами - і захопилась! Так потужно пишете, пані Владо, просто опиняєшся у вирі подій!
Влада Клімова, Дуже дякую, пані Владо! Спробую, може трохи згодом, але залюбки прочитаю!
Шановна авторко! Почитала кілька ваших складних творі та побажала нахнення у серйозних історіях)) А тепер читаю історію життя ваших предків,плачу й захоплююсь,але не знаю чи може бути щось серйозніше))Дякую і буду уважно слідкувати за розвитком подій)))Вам наснаги і терпіння!!!
Болеслава, Вітаю, пані Болеславо! Дякую Вам за увагу до моїх книг та згодна, що в читанні цей твір виглядає геть не казкою, якими рясніє моя авторська сторінка. Зізнаюся, що в написанні він теж складний. Не через мовні перепони, а якраз через біль, що живе в моєму серці. Але як нащадок своїх предків - я зможу донести правду заради них і нашої Перемоги! Читайте про складне і поможи нам Боже!
Вітаю, Владо! Страшні події минулого перегукуються з трагічними подіями сьогодення. Неможливо спокійно, без сліз читати. Як таких нелюдів земля носить? А як вам таке було вперше почути, а тепер писати... Рекомендувала вашу книгу своїм підписникам. Вам натхнення, а нам всім - Перемоги.
Ніка Цвітан, Доброго ранку, Ніко! Хоч ранок сірий та нудний, але на екрані за клавіатурою, з моїми дорогими читачами, я бачу зовсім інший світ. То поринаю туди до них (рідних і знедолених), то гордо розумію, що не все втрачено й ми тепер набагато сильніші. Бо маємо вмотивовану новою історією Націю, яка вже не піде безмовно в бездну. Ми будемо битися й переможемо! В лютому 14-го року я виклала цю цитату з "Дня незалежності" у всі тоді наявні мережі. Мені навіть прийшло повідомлення від кадировців, що знімуть з мене голову. Якби ж Ви знали: скільки тоді збурених українців писали мені на підтримку! І таке було. Вам я вдячна, що пропонуєте читати цю книгу своїм читачам. Вони у Вас теж помірковані. Чим більше людей чують правду - ми сильнішаємо!
Бідні люди!!! Пройти через таке! Мені якось розповідав один старий молдаванин про таке саме, але вже події відбувались в 1943 році, коли комуняки зарвались у їхні села та відправляли у Сибір! Тактика була одна й та сама!
Влада Клімова, Так, треба писати!!!
Влада, Ви пишите неймовірно. Дякую за проду.
Леся Думка, Дякую, що маєте точне розуміння цієї моєї роботи. Так, фанфік або фантазію про веселощі королів писати легше. А от про знищення Української нації - чомусь страшно й соромно! Тільки страх і сором повинні відчувати ті, що завинили або ті, що співчувають. Ненавиджу й тих і інших! Звісно я продовжу.
Простежується витончене володіння мовою та цікавий стиль письма автора!
Читач Букнету, Дякую, Вадиме! Це найменше, що я можу зробити для них...
Так щиро написано! Гадаю, що любов до книжок йде з минулих поколінь, це - точно! В мене й доньки - від бабусі та прабабці...
Олена Федорова, ❤️❤️❤️
Вітаю, Владо! Читаю й ніби перед очима постає працьовита родина, яка любить життя, любить своїх дітей, свій край.Дуже гарно описано тогочасне життя хазяйновитої родини)) І все це зламали, зруйнували ті, хто хотів на "халяву" поживитися. Як цих "асвабадітєлєй" земля носить? Як їм кусок поперек горла не стає й дихається на всі груди? Вірю, що за все заплатять. Але скільки постраждало через них й ще страждає зараз, українців.
Чекаю продовження))
Влада Клімова, ❤️❤️❤️
Читаю, перечікуючи чергову нічну тривогу. І як же ж переплітається історія із сьогоденням. Заздрість страшна річ. Нема того, щоб на чужому прикладі покращити свій добробут, повчитися господарювати на благо своєї ж родини... Треба знищити те, що є у когось: у мене нема, то хай і у тебе не буде. Такими сусідами нагороджена Україна. Час іде, а вони не міняються.
Та повернемось до наших героїв. На дружну працьовиту родину чекають важкі часи. Чи не прийдеться Олексі стати на чолі сім'ї. Вірю, що серед тяжких прикрощів будуть і просвітління (у житті журба і радість ходять поруч, поступаючись періодично дорогою одна одній. Хочеться, щоб все ж радості було більше).
Розумію, пані Владо, що Вам нелегко писати таку історію Вашого роду. Та впевнена, що такі твори, засновані на реаліях життя, потрібні і обов'язково знайдуть свого читача. Тож наснаги Вам у роботі, а ми, читачі, чекаємо продовження. ❤️
Надія Скрипка, Доброго ранку, шановна пані Надіє! Дуже вдячна, що знаходите час і найвірніші слова, щоб підтримати мене!!! Я жила з цим, але виявилося, що описувати події в літературних барвах - набагато важче. Зриваюся на домашніх, вчора зчепилася з незнайомою людиною, що молола російською про "червоні лінії"... Я цієї дурнуватої фрази вже чути не можу! Але щоб там не було - для моїх відповідальних та вдумливих читачів історію сім'ї обов'язково допишу. Ви праві: такі твори наразі просто необхідні. А я справлюся, заради Правди. Продовження вже на сторінці. Дякую! ❤️
Вітаю батьків та нашу чудову Авторку з народженням Полінки :)
Влада Клімова, Дякую за книгу і щоденні оновлення :)
Вітаю з новинкою! Дух цього твору неймовірно колоритний! Обожнюю історичні романи, а у вдало у, натхненному вигляді з контекстом щирості почуттів та краси херсонських степів все стає тільки гарніший, насиченішим!
Читач Букнету, Вітаю, читачу Вадиме! Дякую за влучні слова та гідну оцінку. Ось саме тому я й кажу завжди, що Українська мова не тільки мелодійна й прониклива, а багатогранна настільки, що в двох рядках можна схарактеризувати стиль і сюжет. Так, я викладусь наскільки зможу, бо люди й події тут достойні уваги, а ще вони мені РІДНІ. Знаю, що це Ваша тема, тому буде цікаво.
Після сьогоднішньої породи я починаю чекати весілля :) Такі гарнюні ці молоді закохані. Дякую Автору!
Леся Думка, За щире розуміння - дякую! На жаль, писати буде важко і читати теж. Та я обіцяла висвітлити істину. Ось вночі пробіглася мережею та взяла на обкладинку: чарівну Марічку, а на руках у неї - моя бабуся. Гарні, правда? Тільки можливо це їх останні обійми... Далі буде.
Вітаю, Владо! Україна з її родючими землями й роботящими людьми завжди була ласим шматком для загребущих сусідів. Хто тільки не зазіхав на нашу землю, хто тільки не намагався нас поневолити. Не дарма сивіють полини в степу й вздовж доріг - то німі свідки страшних подій. Особливо "старався" й "старається" східний сусід, підлий у своїх загребущих діях. Та не вдасться йому нічого й правди не сховає, бо її й степові вітри розносять.
Гарний початок книги. Дуже щирий. Чекаю продовження)))
Ніка Цвітан, Привіт, Ніко! Дуже вдячна за такі влучні та проникливі слова про нашу величну родючу землю та неймовірно щирих людей нашої землі. Можливо, коли б доброзичливі українці мали у складі ДНК хоч трохи заздрощів чи злості "сусідів", то менше приваблювали їх... Але то була б ганьба і сором! Хоча наразі, дивлячись як діточки навчаються складати дрони та поринають у новітню історію всім єством розумієш, що росте нездоланна Нація! Горе, що вони проходять цю науку з кров'ю, але ж тієї броні з часом вже не проб'є ніяка сволота. Звісно краще б гралися та читали казки, але така доля нових Українців і ми пишаємося ними.
Дякую, що вподобали початок мого твору. Щиро тому, що рідні в моєму серці завжди і я спробую це передати якомога точніше.
Вітаю вас з новинкою ♥️ успіху та натхнення
Селенія, Вітаю на своїй сторінці, Селенія! Дякую ♥️ і запрошую проглянути: може і в моїх історіях десь знайдуться мурашечки для Вас?
Вітаю Влада з першими сторіночками. Надзвичайно гарно написано. Успіху з книгою, легкого пера, най сторінки знайдуть своїх читачів :)
Леся Думка, Вітаю, Лесю! Дякую за побажання! Дякую, що подобається! Для своїх рідних і дорогих - усе найкраще. Я ж рік старанно вивчала мову, щоб поринути у світ солов'їної та під зорями...
Щиро вітаю, пані Владо, з новинкою. Як красиво описана Херсонщина і як прикро, що цей край зараз спаплюжений клятим ворогом. Та сподіватимемося, що до них бумерангом повернеться те зло, яке вони несуть іншим.
А Вам, шановна Авторко, натхнення у написанні нової книги. Початок подобається. Чекаю продовження. :)
Надія Скрипка, Добрий вечір, пані Надіє! Знаєте, дуже хвилювалася, що старе та без штучного інтелекту буде нікому не потрібне. Але як почала писати - сама відчула, що чистішаю. І бачу, що читачам воно свіженьке й дороге. За це красно дякую і вірю, що твір буде прочитаний найкращими з читачів.
А зло обов'язково буде покаране, інакше й бути не може!!!
Без сумніву - дуже потрібна та актуальна історія!!!Бажаю сил у написанні! Зараз з донькою теж працюємо приблизно над цією тематикою - емоційно дуже важко писати.
Влада Клімова, Дуже дякую, пані Владо!
Цей твір розповість щиру правду про рідних мені людей та жахливі події, учасниками яких вони були. Історичні факти я відновлювала по краплинці: слухала й записувала, читала нотатки й листи. Інколи не вірила й проклинала часи катівного радянського режиму. Та як не повіриш, коли й зараз кровожерливий ворог безсоромно топче землю неньки-України і вбиває навіть дітей? Щоб були сили боротися за майбутнє та навіки звільнитися від зазіхань вражої нечисті, я пишу цей твір. Ми – нащадки спотвореної істини не дамо забути гріхи ницих вбивць!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати