1 276
Анотація до книги "Колись то стане реальністю"
Діти завжди бачать і чують більше, ніж дорослі. А діти з особливими потребами ще більше. Ми просто не вміємо їх розуміти. Це історія особливого хлопчика, який вимушений боротися за життя, при цьому стикаючись час від часу з іншим, потойбічним світом, який нам недоступний. Події відбуваються в наш час, переплітаючись з історичними подіями 2014 року. Історія розповідається від імені хлопчика.
8 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиСильно і страшно. Незвичайна історія, як довго не забудеш. Дякую за твір!
Я б у тексті нічого не чіпала, бо якщо його відредагувати, буде сухо і мертво.
Приєднаюся до читачів, які хвалять текст за актуальність тематики, неординарність вибору оповідача. Мені було цікаво читати, і повтори типу "я все добре пам'ятаю, тому скажу" здалися радше фішкою, ніж недоліком, адже хлопець не зовсім здоровий, тому й наратив у нього такий. Але й суперечностей, про які вже говорили, досить: усі оці "вимір", "адекватний" (найкраще запам'яталося), ще низка слів та міркувань - звідки воно може взятися в хлопця, який про більшість речей зізнається, що бачив їх лише в книжках сестри? Він не має уявлення, що роблять у церкві, крім співу, але концепція "виміру" й "адекватності" в нього в голові вкладається. Бачу тут протиріччя.
Іноді синтаксично конструкції заскладні для дитини, не говорячи вже про дитину з вадами розвитку. Ясно, що хлопець не дурний, а інший, але деякі слова й вислови йому за віком "не положено" знати.
Часом оповідь про всі ці пригоди здається занадто утрованою, типу переховування в дуплах і норах, ходіння "кілька тижнів". Може, він і міцний, але не безсмертний. Крім війни навколо, є ще холод, інфекції, змії, зрештою. Ну, словом, дещо сумнівно.
Але загалом читати було досить захопливо, і містичний складник такий сумний і "дорослий".
Ірина Пасько, Ох)) Дякую за відгук!)) Зрозуміла над чим треба працювати!
Важка тема, актуальна. Та значна кількість "води", суперечностей змісту, мовних помилок не дозволила насолодитись твором.
Олесь Друкач, Дякую за коментар!
Сюжет, назва та обкладинка гармонійно відповідають одне одному. Захопила розповідь з перших сторінок. Проте є багато "але". Повторення типу: я все добре памятаю, я тобі кажу. Хоча вам вдалося передати світогляд хлопчика, але такі складні слова як ото "адекватний", "вимір", занадто складні для нього, а він їх використовує. На додаток скажу, що ваш твір набагато кращий за двійко тих, які мають більше лайків, а насправді мають лише потворні тексти.
ПерсеФона, Дуже дякую!)) Зауваження прийняла, згодна. Допрацюю ще))
Стиль розповіді нагадав мені Фореста Гампа... Є деякі протиріччя в психологічному профілі головного героя. В цілому сподобалось, дякую!
Анна Колесова, Дякую і вам за відгук))))
У автора досить незвичний стиль, не шаблонний. Читається дуже легко, навіть тим, у кого проблеми зі сприйняттям української мови. А сюжет змушує замислитись над тим, чому ми негативно ставимося до всього, що не входить в наші поняття норми, правила, особливо, якщо це стосується людей, які відрізняються від нас - критикуємо, засуджуємо, намагаємось відгородитися від них. Автору дякую за хороші емоції від оповідання, і бажаю майбутніх успіхів!)
Mark Girland, Дякую))
дійсно, таке враження, що писала мала дитина: сумбурно, з повторами, з помилками...
Якщо відреагувати, то може щось путнє вийде))
успіхів
Рудий Кіт, Дякую)
Написано цікваво. Читається легко, але дуже багато повторень. Можливо це такий стиль автора -писати просто.
Lidija Nesterenko-Lanko, Дякую))) Відносно повторень - подумаю)))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати