Кінгчес. Легка партія 18+

Вже не розумію того, що відбувається, і не сприймаю зображення перед очима. Вже сплуталася свідомість. Вже не вникаю в семантику, слабко хапаючись за сенс у потоці його промови. Відрізками фраз, мовленнєвими зворотами, синтагмами і низхідними інтонаціями він тонко занурює мене в забуття. Від його слів будуть катастрофи. Я чую... Я відчуваю... Я в невагомості. Мені ненависно вимірювати відстань між нами ступенем гостроти висловів, які ми кидаємо одне в одного. У кожному мовчанні Романа - вільне падіння, ліричні наспіви і ніжне томління. А він сам у своїй тиші - виразна й чаруюча мелодія. Але дистанція між нами болить. Те, що він ніяк не може виконати моє бажання про нашу єдність - болить. А разом із цим і ми продовжуємо хворіти. Коли ж минуле послабить свою задушливу хватку?