67 764
Анотація до книги "Громада"
Лейтенант Руслан Мельник порушує наказ і втрачає в бою половину розвідувальної групи, що дає підстави СБУ звинуватити його у державній зраді, особливо після зникнення тіл загиблих бійців. Щоб виправдати себе, він тікає з госпіталя та прямує на північ, користуючись підказками покійного друга. У лісах Чернігівщини розвідник починає розслідування і сходиться в смертельній сутичці з найстрашнішою організацією сучасної України, котра здатна повністю стерти межу між реальністю та божевільними видіннями.
Зміст книги: 118 глав
71 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійтидуже цікавий та захоплюючий військовий триллер а напружений сюжет робить його неперевершеним неймовірно вдячний вам за нього
Мені бракує слів щоб передати всі емоції, які зараз у мене вирують.
Щоб зрозуміти глибину цієї трагічної, болючої історії спершу потрібно прочитати цикл ваших творів, а саме "Свята земля", "Мертві води", "Повернення " і цей твір я б додала до циклу.
Тарас, ви підіймаєте дуже важливі питання, проблеми, що зараз такі актуальні в Україні. Ви висвітлюєте ті жахиття, які переживають наші Захисники, той біль з яким вони повертаються з війни. Ваші твори допомагають показати наскільки важлива підтримка і допомога нашим Захисникам
Я вважаю, що ваші твори безцінні і дозволю собі висловити думку, що я б нічого не змінювала в цій історії.
Ваші сюжети неймовірно заплутані, інтрига до самого кінця, містика вписана блискуче!
Дякую вам та чекаю з нетерпінням нових шедеврів!
Дуже жива,болюча,реалістична історія для сьогодення.Дякую за Вашу творчість.
Людмила, дякую вам!)
досить жорстка, але дуже крута книга.
сюжет, дуже неординарний та непередбачуваний, все дуже цікаво закручено, майстерно прописано.
в книзі піднімаються дуже важливі теми такі як, накази військовим які приходять зверху і не беруть до уваги поточну ситуацію на лінії бойового зіткнення, жахливе ставлення з боку росіян до українських військовополонених,неадекватне ставлення значної частини цивільних до військових які повернулися до цивільного життя або на реабілітацію після поранення.
велике вам дякую пане автор за все.
анатолій Чумак, дякую за відгук!!!
Чудова книжка,несподіване завершення.Розвіяння містики в кінці мене шокувало. Хоча можна було завершити книгу на втечі Мельника з Лісового і залишити багато запитань у читача. Варто прочитати.
Вадим Солодун, дякую! ця книга писалася довго і важко. можливо, колись на друк вона піде зовсім іншою
дуже цікаво,почала читати,а далі..... немає,
Svetlana Bondar, як це немає?
Я під ВЕЛИКИМ враженням!!!
Вікторія Бондаренко, дякую!!!
супер
Вадим Кроленко, Дякую!)
Прочитав вже декілька ваших творів. І по правді кажучи, в мене величезне захоплення від читання, гарно описаний сюжет, навіть дуже детально, читаючи ваші книги, я проникався у повсякденність героїв. Дуже цікаво було читати, ще й інтрига до самого кінця.Книги читаються дуже легко, і найгріший момент для мене був коли вони завершуються.) Дякую Вам Велике за хороші твори. Бажаю Вам успіхів і творчого натхнення. Чекаю на ваші нові твори, і не тільки в електронному варіанті))))
Вова Кушнір, долучайтеся у соцмережах. Саме вийшла друком чергова книга, яку можна придбати! І в тому числі допомогти автору!
Дякую за відгук!)
Початок динамічний і цікавий, але подіїї у Лісовому занадто затянуті і доведені до абсурду. Було нудно. В кінці отримала пояснення, але до кінця читати себе змушувала. Дуже шкода бійця і його побратимів. Дуже актуальні проблеми. Дуже боляче...
Natali Murka, дякую, що читали!)
Прочитала на одному диханні.
Natasha Shevchuk, сподіваюся, що було цікаво!)
доброго дня,а можна десь придбати друкований варіант книги?
Lesia Piatnichuk, так, я вже знову на службі!)
Дякую за вашу працю!!! Ця книга вражає у самісіньке серце!!! Підіймає багато важливих питань у наш не простий час. Тримає у напрузі з першого і до останнього рядка, і неможливо зупинитися читати. Дякую!!!
Катя, Щиро дякую Вам за нагороду і підтримку цього роману!!!
Гарно дякую автору за таку чудову та захоплюючу книгу.Бомбастичний сюжет!Бажаю успіхів і надалі творити такі нереально круті книги!
Mariya Vintoniak Cherevko, Дуже дякую за прочитання і класний коментар!!!!
Щиро кажучи, я досі не здатна погодитися з розповіддю майора. Чи не являється він одним з сектантів, який навмисне пустив пил в очі? Можливо, таким чином він прагнув відвести підозри? Чи він сказав правду? За час "прогулянки" романом, звикла не довіряти нічому і нікому. Мабуть, ви, як автор, також не знаєте відповіді до кінця?
Стільки вечорів, коли, у буквальному сенсі "залипала" у телефон, роздумів переживань. Кожного разу "ну все, це остання глава на сьогодні" і "ну ще один розділ і все".
"Громаду" я можу сміливо записувати у ряд шедеврів, які для себе визначила. Тарас, ви унікальний автор! Ваші твори показують, що не завжди добро перемагає зло, не завжди справедливість торжествує. Але! Ця справедливість є! За нею варто вести боротьбу, доки ми дихаємо та віримо у бодай щонайменшу надію.
Наталія Ковган, У мене після дописаного останнього слова виник той самий післясмак, що і у Вас. Завершивши історію Руслана, я запитав себе в кінці: наскільки реальною була "Громада"? І відповідь проста: Була реальною і залишається, але не у лісах Чернігівщини, а по всій Україні. Емоції Мельника відчуває кожна людина, яка повертається з пекла і потрапляє у середовище громади. Цей невдалий радянський експеримент живе до нині між нами, він розкладає нашу країну зсередини, плекає ілюзії про відновлення давно забутих світом порядків, справляє ритуали і вбиває все навколо. Ця громада залишилася десь між Україною і Росією, нікому не потрібна, покинути і розізлена на весь світ, який більше ніколи не повернеться до неї людським обличчям. Ідея занадто складна, але сенс у тому, що для травмованого ветерана втеча з полону не стала звільненням з пастки - людей у масках він побачив і в тилових містах, ними повні кабінети, відділки, вони засирають вулиці сміттям, можливо, не вбивають ножем чи сокирою, але нищать світ і крадуть майбутнє в інших... до війни, до того бою, Руслан цієї здатності не мав, і не бачив гнилі навколо, а після неї виявився враженим настільки її багато... і не витримав...
От я і перегорнула останню сторінку. Навіть самій не віриться, що дійшла до фіналу данної історії... Стільки всього бажається сказати... тому я просто скажу найголовніше.
Ніяк неможливо назвати цю книгу прекрасною чи світлою... та ви і самі це знаєте, мабуть. Навіть не знаю якою її назвати, тому просто скажу, як є.
Кожного вечора, завершивши роботу та власну творчість, я поринала у моторошний, але, не побоюся цього слова, захопливий світ паранойї. Я не читала цю книгу, я проживала життя з нею. Ось головний герой йде на завдання. Ось допускає фатальну помилку. Тікає з госпіталю, мандрує лісами Чернігівщини. Потрапляє у Лісове, думає, що контролює ситуацію... попадається, і далі... далі починаються сравжні жахи, яким немає кінця.
Руслан став взірцем того, хто рухався до останнього. Хто продовжував боротьбу, хоча десь там зверху, вже все було вирішено. Одна-єдина помилка зуміла затягнути цілий ланцюз помилок і жахіть, яким немає кінця, на перший погляд.
Звісно, почитавши кінцівку, послухавши доповідь майора, переді мною, як перед читачем зруйнувалося все, що було побудовано до цього моменту, і на деякі питання були дані відповіді. Але... чи відповіді це?
Авторе, я думала, що після Саши, мене вже ніщо не засмутить зададто сильно, і не змусить здивуватися більше ніж треба. Але Москалюк... Ви знову змусили мене подумки битися головою об монітор. Якби не спойлери, я б тут накатала ціле простирадло...
Чому у цьому творі ті герої, які викликають довіру та симпатію носять маски? Сподівалася, що хоч цей герой лишиться осторонь, не опалиться вогнем мерзенної громади. А він сміявся в останні хвилини...
Навіть не знаю, злитися чи засмучуватися. Але точно захоплюватися вами як автором.
Наталія Ковган, Ви праві - інколи навіть у житті нам хочеться вірити у тільки кращі сторони людей, які здаються хорошими. Але ж зло ніколи при першому знайомстві не стане показувати свого обличчя - навпаки, воно завжди під маскою когось невинного!
Продовжую читати... і хочу сказати, що мене тішить те, що незважаючи ні на що, Руслан зберігає своє обличчя, людське обличчя. Це підтвердило те, коли він кинувся на дитячий крик, думаючи, що дитина потрапила до каннібалів...
Авторе, ще я дуже перепрошую, але "із дев'яти полонених вижило лише троє". Хіба полонених не лишилося сім? Одного тоді відпустили, а ще двох виміняли на продукти. Хотілося б думати, що хоч частині вдалося врятуватися.
Наталія Ковган, Чи знаємо ми, що нас чекає за кілька годин? Ні, не знаємо! Але ж все одно йдемо далі. Чи впевнені ми, що доїдемо кожен раз коли сідаємо за кермо? Ні, але ж ми не можемо не їхати!
Знала, що з синочком Саші так все завершиться... знала-знала-знала!!! Навіть не здивувалася, але усередині тьохнуло... Марно! Все було марно...
Сцена с поліцейськими... намагаюся все ж таки бачити позитив, тому що хоча б один вижив. Але... це просто нелюдство, коли ті молоді хлопці називали свій вік... а потім раз. І наче траву скосило... І небо не впало, і земля тріщинами не пішла.
Наталія Ковган, Саме так і відбувається, коли цивілізований світ зустрічається з озброєними фанатиками, для котрих цінність людського життя не більша власного. Ви перейшли у найважчу частину, котру не кожен зміг здолати без важких емоцій... Ця частина лише проекція думок того, щоб могло статися, якщо би подібна Громада існувала і цивілізовані силові структури зіткнулися з нею... а може вона й існує, але вони оминули описаний у моїй книзі варіант...
Ех, Саша-Саша... не знаю, що сказати, просто не знаю. Хто винен, і чи можна було цього уникнути? Питання без відповідей.
Авторе, наророда від мене, у першу чергу, за цього персонажа. Ви умієте створити тих, хто зачепить тим, що не має вибору та виправдання.
Наталія Ковган, Сократ сподівався, що той одумається і не нападатиме. Він же вбив його тільки тоді, коли той спробував напасти. А у поліцейського й вибору не було. Він мав що втрачати. Та й секта, як дає зрозуміти текст, вміє влазати у голову до самої кори...
Невже два місяці полону нічого Тараса не навчили? Видимо, щоб професійно красти, багато розуму не треба. От і нагулявся, точніше догулявся...
І чому це Василь товстун? Він же військовий, до того ж, два місяці сидіння у клітці навряд чи ваги додали.
Наталія Ковган, "Громада" з цих творів найбільш заплутана, оскільки включає у себе велику кількість різьких сюжетних поворотів...
Хотіла вас запитати: яким чином пишите книги? Ви збираєте інформацію, використовуєте власний досвід? Так сильні книги не пишуться просто з голови. Чи пишуться?
Наталія Ковган, напевне, пишуться. Дуже сильно допомагає історична освіта і частково досвід. А ще інколи впускаю у сюжет багато спостережень із зовнішнього світу...
Захоплююся Русланом, наскільки він спокійно на мужньо реагує на обставини. Тепер це полювання...
От тільки, допустимо, дізнався він правду про Громаду і що далі? Піти у поліцію? Яка поліція зупинить цих демонів?
Наталія Ковган, От про момент з поліцією, Ви вже наче бачите сюжет наперед. Та й, відгадати не важко, настільки впливова громада мусить вміти замітати сліди, оскільки на кону стоїть виживання!!!
Бачу, що Руслан не завжди може поводити себе вічливо та стримано. Я про розмову з Москалюком. До того ж, як спокійно відреагував Мельник на подробиці смерті Святослава. Представити таке, спати перестанеш. Хоча, беручи до уваги, що пережив сам Руслан...
Москалюк мені дуже, до речі, сподобався, і я вже настроїлася на те, що від цієї симпатії стане боляче, як бувало вже не раз.
Що зробить Руслан з правдою, коли докопається? Правду не тільки знайти треба, але і вірно використати. Це можливо тільки, якщо ця правда комусь потрібна.
До речі, дивилася про Лісове в Інтернеті, зрозуміла, що це реальне місце. Але про нього дуже мало інформації.
Наталія Ковган, Залишається сподіватися, що там немає пагорбів з ідолами, шляхів контрабанди і божевільного пастиря Свідків Останнього Дня))))))
Коли читаєш цей твір, здається, що просуваєшся мінним полем. Права на помилку немає, один невірний крок і все... Але, так само як і герой, продовжуєш шлях, хоча, можливо, правильніше було б повернутися.
Здається, Руслан вже прекрасно усвідомив, що втрачати йому немає чого. Єдина мета і тримає його від спокуси перетнути межу між світами.
Цей твір це щось... важкий, але дуже цікавий.
Наталія Ковган, Дякую за оцінку. Твір дуже параноїдальний і багатьом не вдалося дійти до кінця, тому кожного читача, який витримує напругу та хаос думок, ціную на вагу золота!
Знаєте, я дивуюся та захоплююся наскільки чудово ви передаєте атмосферу твору. Згадування невеликих поселень, які також відіграють певну роль, але їх часто не помічають. Герой ваш виглядає дуже живим, хоча дивно йому таким бути після того, що він пережив... Давала собі слово не симпатизувати йому, бо доведеться прощатися, але певно і тут не вдасться виконати обіцянку.
Дякую вам за твір.
Наталія Ковган, дякую Вам за стійкий інтерес до творів та цікаві відгуки!!!
Бажається спитати Руслана "Нащо"? Але певне немає відповіді на це запитання. Тому що він і сам не знає... Накази не обговорються, помилок вже не виправити.
Мале-дурне? Але ж це не так, він розумний молодий чоловік, інакше не прийняв би командування. Як жахливо, коли помилки стають роковими.
Наталія Ковган, А ще жахливіше, коли сам усвідомлюєш до чого призвів твій наказ. Цей момент став для Руслана точкою неповернення, після якої світ поділився на "до" і "після". Почуття провини у його випадку зіграло роль спускового гачка!
Почала читати цей твір... Ви, авторе, мене попереджали, тому у будь якому разі буду нарікати на себе. Але вже не зумію не читати, бо книга затягнула з першої глави, першої фрази та слова. Принаймні дала собі слово не прив'язуватися до героїв...
Відчуваю наскільки цей твір сильний...
Скажіть, а те, що головний герой має таке ж прізвище, як і ви... це просто збіг? чи не зовсім?
Наталія Ковган, Я маю такий же псевдонім, як прізвище головного героя. Насправді, я цю книгу переписував тричі, і всі три рази змінював ім'я головного героя. Так само я декілька разів думав над зміною псевдоніма і зупинився на прізвищі та імені свого хорошого друга, який у мене завжди є синонімом інтелектуальної творчості. Над "Громадою" я просидів найдовше і вона вийшла вкрай заплутаною, кривавою та жорсткою у плані сприйняття. Перші дві частини читаються ніби нормально, а от далі починається світ параної, який раціонально не сприйняти. Однак, чимось цей твір також мені дорогий, тому я наважився залишити його на розсуд читача!
"порожнеча" оооо... почалися передчуття +___+ цікаво що далі, але мені сказали більше не читати ахахахха)) тре щось інше зробити)) цікаво було))
Холод Влада, Читай перервами, розтягни процес!. Вибач, що не на всі коменти встигаю відповідати!
"прогулянка диким полем" снайпери їх прикривають, круто... боюсь, вони їм знадобляться??? я взагалі збиралася прочитати сьогодні тільки 1 розділ... але щось пішло не так...))
"Останні фронтові бої" цікаво, тема серйозна, але герої жартують між собою... гумор класний, фраза про "місячні" капець)) Напевно, з гумором трохи легше все таке переживати...
Вау... прочитала "замість прологу". Круто... поки що напевно саме початок цього роману справив на мене найбільше враження з усіх твоїх.
Читати емоційно важко. Але ж наскільки правдиво!!!!. Хочу перечитати ще раз. Невже українці - приречений народ?!. Дякую автору
Надія Козачук, Не дивіться на всіх загалом. Навколо стільки чудових людей. Жаль, що інколи ці чудові люди просто губляться у морі монстрів на державних посадах, перевертнів у силових структурах та бажаючих заробити на стражданні інших у політиці. Життя не є однозначним і народи не є монолітами!
Спочатку було цікаво, а потім занадто розтягнуто- криваво. Не зайшло. Хіба що "Прінтер" запам'ятався
Оксана Усенко, Вона найбільше вимотує емоційно, тому я рідко раджу її в порівнянні з іншими романами. Вони також побудовані на складних емоціях, але "Громада" найбільш трагічна. Не хочеться взайве нагадувати, але в її основу лягли занадто багато реальних історій з новин, зі спілкування з військовими... Вона має відігравати роль не страшилки, а застереження для тих, хто колись спробує ідеалізувати війну... приклад общини та головного героя чіткий... Жорстокі міри ніколи не ведуть до кращого життя, а тільки до саморуйнування...
Доля людей після війни і темні справи на мирних територіях викликають щирий сум..
Оксана Усенко, У мене аналогічні відчуття. Поки я працював над цим романом, відчував себе сильно виснаженим у емоційному плані. Мені жаль, що наша реальність дає стільки матеріалу для написання трилерів...
Портрет районного чиновника сфери освіти достовірно вражаючий....
Оксана Усенко, Дякую
"зачіска в стилі квадратний авіаносець"- цікаве порівняння
Тарас Мельник, Щось мені підказує, що дійсно крутий агент має бути максимально звичним, аби вписатись у натовп і не запам'ятовуватись:))Але порівняння класне:)
Хаха - "прінтер" - мене розірвало! Це як остання крапля, коли жахіття накопичується, наповнює зсередини по саму маківку, але ти тримаєшся, а потім стрельне якась дурня і все - істерика) як страшно жити з усім цим(
Людмила Юшко, Кому належать, за того й говорять. Невичерпне джерело для автора трилерів. Яку ж трагедію відчувають продажні ведучі, нечесні журналісти та брудні інтригани. Можливо, колись ця тема змусить мене сісти за клавіатуру та написати якийсь моторошний роман про ЗМІ, однак вона поки не на черзі... Повсякденність підкинула і так багато ідей. Щоб реалізувати всі просто не вистачає часу...
Коментар видалено
Коментар видалено
Коментар видалено
Коментар видалено
Дякую за чудову можливість прочитати на цьому сайті якісну книгу з настільки продуманим цікавим і багатогранним сюжетом. Ця історія лишає по собі яскраві враження і змушує задуматись над багатьма речами…
Тарас Мельник, Обов"язково почитаю, адже хороших книг багато не буває)
Також сподобалась своєрідна похмура іронія в назвах (особливо влучна назва республіки)) і деталях з мирного життя, як от афіші з популярним співаком і красномовний епітет про жовту пресу. Такі речі яскраво демонструють ту прірву між людиною, що пройшла через страшні речі на війні та мирним населенням, яке в переважній більшості прагне дистанціювати себе від негативу та нечасто цікавиться важливими новинами.
Шкода, що загинув друг лейтенанта і він так і не зміг оговтатись після всього пережитого. Можливо, якби раніше йому пощастило б зустріти людей, що змогли б його зрозуміти і держава визнала, що він спромігся зробити значно більше, ніж усі разом узяті військові, яким заважає розбрат між керівництвом та підлеглими, і правоохоронці, коли деякі з них є ганьбою своєю професії, то подальша доля лейтенанта могла б скластися значно краще… А натомість на нього оголосили полювання, хоча він до останнього намагався уникати зайвих вбивств і мінімізувати кількість жертв…
Неймовірно влучна метафора про зображення Чорного бога, що вдягають маски і ховаються в суспільстві.
"-Серед фальшивого світу тільки ти завжди справжній. - сказав він до собаки." – цей фрагмент, а також філософську фразу лейтенанта Мельника про шрами можна десь використати для реклами.
Стиль написання не досконалий – часом скидається на розмовний, місцями трішки вульгарний(хоча складно увити таке середовище без нецензурної лайки), а, наприклад, там де про дифузію молекул – навіває ностальгію за шкільними роками. Тож тут спірно. Проте є і чимало стилістично вдалих моментів.
Сюжет тут дійсно на висоті: події розвиваються стрімко, але при цьому чудово передана похмура атмосфера і переживання головного героя. Особливо сподобалось те, що на всі питання, що виникають під час читання попередніх частин знаходяться відповіді в наступних. Реальність переплетена з витвором уяви лейтенанта і розв'язка наприкінці виявилась трохи несподіваною.
Криваві звичаї сектантів дещо нагадали жахливі речі, що кояться в реальності… І це, мабуть, найстрашніше в цьому трилері, що багато з описаних страшних речей існують насправді… Як на війні, так і в мирному житті вади суспільства тут постають у всій своїй потворності.
Рік у пеклі
зі склінки – зі склянки
своєю надмірним інтересом - своїм
зав водою - за водою
Одна хвилина мирного життя
відносяться - ставляться
намотує цілі круги - кола
собака рвалася - рвався
Неповнолітні хулігани
ігровій площадці – ігровому майданчику
Місцева поліція
спішили - поспішали
обочину - узбіччя
чи болять тебе - в тебе
струю - струмінь
собака жила – жив
Національний скандал
з слідчих - зі
тілесних пошкоджень - ушкоджень
Зона пошуків
повар - кухар
Немає дороги назад
приснилося - наснилося
клики - ікла
попереджує - попереджає
тривога на страх - та
чужаків - чужинців
люта собака, яка... її - лютий, який... його
ножом – ножем
Кривавий слід
добилися свого – досягли
План полювання
приходив у себе – приходив до тями
бачив своїми очима - на власні очі
Фатальний постріл
потрохи – потроху
Демон у таборі
висотою - заввишки
пораненій собаці - пораненому
четвірки охоронців формувалася - формувалися
з свіжої - зі свіжої
колото-ріжучими ранами – колото-різаними
Фальшивий рай
рани зажили - загоїлись
"Нічний дзвінок"
Адам психолог чи психіатр і психотерапевт? Бо психолог не має медичної освіти, а ПТСР ймовірно мають лікувати саме психіатри та психотерапевти, котрі її мають.
Воля небес
немає обліку – слово «облік» не підходить тут за змістом:
https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA
Карантин
почити зачистку - почати
не противтися нам - не противтеся
прийняв найсуворіші міри - вжив найсуворіших заходів
решітками - ґратами
в шпиталю - в шпиталі
Вцілілий
думав на - думав над
тіснява - тиснява
зимою - взимку
не траплялося чути про асфіксію спричинену голодом. Зазвичай, коли помирають від голоду, то смерть настає від хвороб, пов*язаних з імунітетом або порушення серцевої діяльності:
https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B0%D1%8F_%D1%81%D0%BC%D0%B5%D1%80%D1%82%D1%8C
Ідея не помирає
екіпажом - екіпажем
ножом - ножем
решта нашах – наших
Жодної згадки
подальше від неприємностей - подалі
голубоокого - блакитноокого
небільше - не більше
Перша річниця
гарного байк - треба якось узгодити
Нік
ареол - ореол
відношення - ставлення
операціїтвійськові – операції військові
собака, яка ледве прорвалася – який ледве прорвався
своєю собакою - своїм
в цій частині багато де собака знову жіночого роду…
Падіння третьої лінії
переживав - хвилювався
загони Протягом - загони. Протягом
Облога вовчого лігва
відгуком невдалої операції - відлунням
вбивців - вбивць
зловіще - зловісне
застрягли багато людей - застрягло
з 60- років - 60-х
Військова операція
видумкою – вигадкою
Самопроголошена республіка
з смішним - зі
при житті пастиря - за життя
Трагедія
4-ротою - 4-ю ротою
перериви – перерви
Віровідступник
за наказоммна – за наказом на
розташувалися дюжина - розташувалася
Парад перемоги
ножом – ножем
Голодний бунт
колона втікачів пройшли – пройшла
Падіння третьої лінії
переживав - хвилювався
загони Протягом - загони. Протягом
Падіння диктатури
на наступний день - наступного дня
Народне обурення
недуже міцні - не дуже
третю під ряд - підряд
ножом – ножем
Шакал у масці людини
порожною - порожньою
кидався в очі – впадав в око
Смертельний бій
попробуй - спробуй
на всякий випадок – про всяк випадок
хмиз з сосни - із
площадку - майданчик
давніх, дивилося - зайва ,
Жертва
давноочікуваний - довгоочікуваний
привести у свідомість – привести до тями
харчувалися після полювання та розведення тварин
Наслідки
кликів - ікол
один з сектантів - із
серед повного світу безликих демонів - серед повного безликих демонів світу
його страшено боліла спина - в нього або його спина страшенно боліла
Полонені
вверх - іноді можна замінювати на "нагору"
Екскурсія
обліки - личини
один з візитерів - із
корзинах - кошиках
на верху релігійного жезла – на верхівці
з священика – зі священника
право вбивства, могла - зайва ,
мірами безпеки – заходами
Один з багатьох
на кінець - наприкінці
з адресом - з адресою
Хліба та видовищ
безпечність - необережність
простиню - простирадло
площадку - майданчик
чемпіонат світу по футболу – з футболу
вести травлення - труїти
їх відданість - їхню
не зупиняючись на секунду - ні на секунду
виригати – виблювати
при допомозі – з допомогою
його чекала - на нього
жорстокість їх - їхня жорсткість
першим ж укусом - же
кликами -іклами
з спокійного - зі
на стоять - не стоять
Moonraise Darkness, Подякув, взявся за редагування!
Назад у пекло
одягнені в масках – «одягнені в маски» або «в масках»
кругом - навкруги
чужакам - чужинцям
невинною жертвою - невинними жертвами
Невиправдані надії
з завданням - із
на майбутніх 6 років - на майбутні
на всякий випадок – про всяк випадок
прийняти серйозні міри - вжити серйозних заходів
крайності - крайнощі
переживати - хвилюватись
з Сновського - зі
виїдуть пару озброєних спецпідрозділів - виїде пара озброєних спецпідрозділів
Голова Гідри
за рулем - за кермом
густого центру - пустого
Викрадач дітей
судячи по розмові - з розмови
не промахнутися – промахнутися
Хаос та анархія
шириною - завширшки
хтось з – із
Облога вовчого лігва
відгуком невдалої операції - відлунням
вбивців - вбивць
зловіще - зловісне
застрягли багато людей - застрягло
з 60- років - 60-х
Військова операція
видумкою - вигадкою
Самопроголошена республіка
з смішним - зі
при житті пастиря - за життя
з земляних - із
Трагедія
4-ротою - 4-ю ротою
перериви –перерви
Занадто жорстокі методи
покидати позиції - залишати
Віровідступник
за наказоммна – за наказом на
розташувалися дюжина - розташувалася
Парад перемоги
ножом – ножем
Голодний бунт
колона втікачів пройшли – пройшла
Допомога
вислідити - вистежити
обслідувати – обстежити, оглянути
першим ділом – спочатку, одразу, негайно
знеболюючого - знеболювального
гнійні рани краще не зашивати:
«…Рану не зашивають. Так роблять при високому ризику інфекційних ускладнень: - пізня первинна хірургічна обробка; - забруднення рани землею; - масивне ушкодження тканин (розчавлена, забита рана); - супутні захворювання (анемія, імунодефіцит, цукровий діабет); - локалізація на стопі або гомілці; - літній вік пацієнта. Не слід зашивати вогнепальні рани, а також будь-які рани при наданні допомоги у воєнний час.»
http://nmu.ua/wp-content/uploads/2016/06/4.pdf
при свідомості - при тямі
біль була – біль був
Молоді вурдалаки
попадеться – трапиться
Голоси в голові
мигають - блимають
доля секунди – частка секунди
ричати – гарчати
Останнє покоління вбивць
ламатися - ломитися
не повезло – не пощастило
До приїзду поліції
дикої собаки - дикого
банкет – бенкет:
https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%B5%D1%82
обочину - узбіччя
прийшов у свідомість – повернувся до тями, опритомнів
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати