«Вибачте, я спізнився.»
Моя рука на мить завмерла в повітрі.
Цей голос щойно здався мені трохи знайомим... але я могла помилятися...
Ні, краще б я помилялася!
«О, Демієне, ти повернувся. Приєднуйся до нас на вечерю. Ми якраз збиралися почати істи», - з ентузіазмом сказав Кевін.
Я відчула, як по спині пробіг холодок.
Це ж не те, про що я думаю? Цього не
може бути. Світ не може бути настільки тісним і круглим. Повільно я обернулася, щоб побачити власника голосу, що пролунав щойно.
Темне волосся, пронизливі блакитні очі, обрамлені довгими віями, дуже висока статура та обличчя, що виглядало занадто привабливим, щоб бути справжнім.
Це безпомилково був чоловік з минулої ночі.
О, тож його звати Демієн...
Зачекайте, але якщо він тут, то це означає...