Київ лишився позаду, а попереду — дорога, на якій можна нарешті перестати тікати. Принаймні так мало б бути.
Десь знаходиться місце, де ще працюють правила. Де є паркани, охорона, їжа, ліжко і люди, які планують не наступні десять хвилин, а завтрашній день. Та «Гра в квача» нікуди не зникла. Система продовжує свою гру. А горизонт, за яким Карина сподівалася знайти кінець дороги, виявляється лише наступною межею.
Бо іноді найважче — не вижити.
Найважче зрозуміти, заради чого продовжувати.