Притулок, до якого Карина так довго добиралася, не встояв. Попереду знову дорога, а десь за морем — острів, де, можливо, ще лишилися живі. Данило знає шлях до узбережжя. Карина знає, чого варті надії на безпечне місце, але кращого плану поки немає.
«Гра в квача» триває. Міста стали пастками, мости летять у повітря, а мерці збираються в орди й тягнуться до моря. Карина все ще вміє брехати, стріляти й знаходити вихід. Цього разу їй доведеться подбати, щоб ним скористалися двоє.
Вона звикла, що люди поруч рано чи пізно зникають. Данило поки нікуди не збирається. І що далі вони їдуть, то важче їй вдавати, що це нічого не змінює.