Вітаємо, . Вам поки недоступна функція "Вподобання" для книги. Вона стане доступною вам в найближчі дні. Перепрошуємо за незручність і бажаємо приємного читання на Букнет!
Сповіщення
підтвердження Email
Обмеження 18+
Даний контент доступний тільки зареєстрованим користувачам, що досягли віку 18 років.
Обмеження 14+
Покупку може здійснювати користувач віком від 14 років
Анотація до книги "Голод століть"
Оповідання до челенджу від Дієз Алго "Історія за картинкою"
Гарна, атмосферна історія! Вам вдалося передати відчуття тривоги й поступово розкрити характер головного героя. Особливо сподобалася психологічна складова та поєднання містики з доволі реалістичними людськими проблемами. :)
Окремий плюс за використання історичної назви міста — Мункач (сучасне Мукачево). Такі деталі додають твору достовірності.
Єдиний момент, на який порадив би звернути увагу, — надмірна кількість пікових емоційних акцентів: «наймоторошнішим було», «найгіршим було усвідомити», «найстрашнішим було», «найстрашніший вирок» тощо.
Коли кожна наступна подія подається як ще страшніша за попередню, виникає своєрідна інфляція емоцій. На мій погляд, без частини таких підсилювачів атмосфера стала б навіть моторошнішою. Адже іноді стриманий опис, невелика деталь чи звичайна байдужість персонажа лякають значно сильніше за пряме наголошення на жаху. А кульмінаційні моменти завдяки контрасту справляли б потужніше враження.
Яке чудове атмосферне оповідання у Вас вийшло. Тож про Закарпаття. Мункач — це угорською Мукачево. Так місто звалося за часів панування Австро-Угорщини. До речі, в Хусті у замку, якого тепер тільки руїни — жив колись сам Влад Цепеш - Дракула. Тож вампіри там точно були. А може і є)
Ромул Шерідан, Так, можливо вони і досі ходять серед нас)) хі-хі. Рада, що Вам сподобалося. Надихнулася Вашим оповіданням, бо до цього ще вагалася чи брати участь. Довелося пів ночі писати оповідання, поки було натхнення)
Напевно, вічне життя та усвідомлення такої ж вічної залежності від безперервного полювання може набриднути... Така собі, досить сумнівна перспектива на століття))
Хороше оповідання. Майстерно написане. Але для мене здався не досить переконливим момент, коли Міклош робить вибір віддати своє життя заради Олесі. Що хижак-виписано бездоганно. А що штовхнуло його прийняти таке не логічне щодо його вчинків рішення-відмовитися від своєї природи. Можна було, звичайно, і не ставити таких запитань. Просто натиснути вподобайку і все. Але ваш твір зачепив. Дякую)
Ольга Инка, Мені навпаки приємно, що Ви ділитеся своїми роздумами.))) Я люблю вкладати філософію в свої твори, ну і вибір звісно. Все в житті починається з нашого вибору...
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
10 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти❤️❤️❤️
Соломія Делейн, ❤️❤️❤️
Гарна, атмосферна історія! Вам вдалося передати відчуття тривоги й поступово розкрити характер головного героя. Особливо сподобалася психологічна складова та поєднання містики з доволі реалістичними людськими проблемами. :)
Окремий плюс за використання історичної назви міста — Мункач (сучасне Мукачево). Такі деталі додають твору достовірності.
Єдиний момент, на який порадив би звернути увагу, — надмірна кількість пікових емоційних акцентів: «наймоторошнішим було», «найгіршим було усвідомити», «найстрашнішим було», «найстрашніший вирок» тощо.
Коли кожна наступна подія подається як ще страшніша за попередню, виникає своєрідна інфляція емоцій. На мій погляд, без частини таких підсилювачів атмосфера стала б навіть моторошнішою. Адже іноді стриманий опис, невелика деталь чи звичайна байдужість персонажа лякають значно сильніше за пряме наголошення на жаху. А кульмінаційні моменти завдяки контрасту справляли б потужніше враження.
Андрій Романенко, Так, все вірно сказано))
Яке чудове атмосферне оповідання у Вас вийшло. Тож про Закарпаття. Мункач — це угорською Мукачево. Так місто звалося за часів панування Австро-Угорщини. До речі, в Хусті у замку, якого тепер тільки руїни — жив колись сам Влад Цепеш - Дракула. Тож вампіри там точно були. А може і є)
Ромул Шерідан, Так, можливо вони і досі ходять серед нас)) хі-хі. Рада, що Вам сподобалося. Надихнулася Вашим оповіданням, бо до цього ще вагалася чи брати участь. Довелося пів ночі писати оповідання, поки було натхнення)
Вітаю з початком і кінцем)) Нехай все завжди пишеться швидко, легко та в задоволення!❤️❤️❤️
Джулія Блеквуд, Дякую))
Напевно, вічне життя та усвідомлення такої ж вічної залежності від безперервного полювання може набриднути... Така собі, досить сумнівна перспектива на століття))
Вікторія Берлі, Звісно, так і є. Не всім це підходить). Дякую, що зазирнули)
Хороше оповідання. Майстерно написане. Але для мене здався не досить переконливим момент, коли Міклош робить вибір віддати своє життя заради Олесі. Що хижак-виписано бездоганно. А що штовхнуло його прийняти таке не логічне щодо його вчинків рішення-відмовитися від своєї природи. Можна було, звичайно, і не ставити таких запитань. Просто натиснути вподобайку і все. Але ваш твір зачепив. Дякую)
Ольга Инка, Мені навпаки приємно, що Ви ділитеся своїми роздумами.))) Я люблю вкладати філософію в свої твори, ну і вибір звісно. Все в житті починається з нашого вибору...
Ух, як цікаво)
Дієз Алго, Щиро дякую)
Вітаю з новинкою! Успіху книзі ❤️❤️❤️
Ксенія Терещенко, ❤️❤️❤️
Вітаю з новинкою з челенджу!
Анна Лінн, Дякую)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати