Прожити майже століття – ох як це багато! Багато подій, багато труда, втрат, вражень і переживань – аж надто всього багато.
І – на диво – без турбот, оточеній піклуванням рідні, їй не вистачало дії, руху, роботи – звичного свого стану.
Світ змінився, життя зовсім інакше. Діти й онуки мають роботу, дім, безпеку, а нервують і стурбовані чимось їй незрозумілим, на що вплинути й чимось допомогти, розрадити вона не могла. Хоча й чула, як одна з онук висловилася: «бабуня наша - достойний приклад для всіх нас, жінок».
Приємно, що цінують, адже життя змусило її сподіватися лиш на себе саму – виборювати належне попри мораль, принципи, любов. Та вона встояла.