— Я вагітна.
— Ти вже повідомила цю новину майбутньому татусю? – обережно запитала Ліна.
— Ні, і не скажу, – випалила я. — Йому не потрібна дитина.

Після розлучення Мирослава знімає номер у готелі й вперше за багато років напивається до безпамʼятства. А вранці прокидається з незнайомцем, чийого імені так і не дізналася. Вона запам’ятала тільки його очі. Різного кольору.

Їй доручають врятувати репутацію університетської футбольної команди, яка більше відома скандалами, ніж перемогами.
А капітан цієї команди – той самий хлопець із готельного номера.

Святослав молодший на десять років. Він талановитий, впертий і живе футболом.
Вона забороняє собі навіть дивитися в його бік.
Але що робити, коли кожну перемогу ви проживаєте разом, а після кожного матчу очима шукаєш лише одну людину?