Кам’янець-Подільський приголомшений серією вбивств, кожне з яких виконане з витонченою точністю — так, ніби смерть була не злочином, а частиною мистецької інсталяції. Тіла жінок залишають у позах, що відсилають до класичних художніх полотен. Поруч — дрібні, на перший погляд, випадкові предмети, які згодом утворюють образ: етюд. Почерк вбивці незаперечно вказує на одне — це не просто вбивства, це творчість.
Іван Савенко, капітан, переведений із Києва, повинен увійти в розум того, хто бачить у смертях музу. Разом з місцевим сержантом Крочевським вони розплутують тонку павутину символів: живопис, мистецтвознавство, історії зниклих студентів колишньої художньої школи.
З кожною новою смертю з’являється нова картина — анонімно викладена онлайн або підкинута до міських галерей.