Діяріюш (щоденник долі) 18+

Лія Ден · співавтор

Читати

Опис
Зміст книги
Коментарі · 19

Анотація до книги "Діяріюш (щоденник долі)"

Димитрій прожив довге життя.
У ньому було все: буджакський степ, бідне дитинство, баба Марія з її тихим даром, сало під замком, перша книжка, перше кохання, армія, робота, зради, шлюб, донька, втрати, страх, провина і спроба почати все спочатку.

У шістдесят сім років ночі стають для нього найважчими. Саме вночі повертається пам’ять — не святкова й не прикрашена, а справжня. Вона веде його через дитинство без поблажок, через любов, яка не завжди рятує, через родину, яку він намагався втримати силою, через помилки, які вже не виправиш, і людей, яких уже не повернеш.

Це історія не про ідеального героя.
Це історія про чоловіка, який умів працювати, виживати, будувати, кохати й помилятися — але тільки наприкінці життя почав по-справжньому бачити себе.

дитинство психологічна проза перше коханн

Зміст книги: 38 глав

1. Ніч, яка повертає пам’ять

2. Хлопчик, який повертався додому

3. Дитинство без поблажок

4. Жора і перші гроші

5. Баба Марія

6. Сорок днів води

7. Перша робота

8. Танки, смітник і дорослі домовленості

9. Причіплювач

10. Не встиг попрощатися

11. Небо, яке не відпустили

12. Листи через день

13. Весілля Жори

14. П’ятдесят рублів на майбутнє

15. Рая

16. Обіцянка чекати

17. Постріл повз мішень

18. Табір по той бік озера

19. Не дочекалася

20. Одруження без великої любові

21. Не повертатися

22. Щоб ти згорів

23. Сім сіл і білі халати

24. Чуже господарство

25. Підпис, якого не було

26. Жінка його мрії

27. Два тижні свободи

28. Двісті рублів до звіту

29. Робота, після якої можна було спати

30. Те, що не можна списати на ревнощі

31. Ключі на стіл

32. Двері, які він нарешті зачинив

33. Вікторія

34. Минуле не відпускає

35. Дім на піску

36. Коли турбота стає контролем

37. Сни баби Марії

38. Повна чаша

19 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Ольга Инка

27.06.2026, 16:01:51

"Повну чашу недоливають". Ви чудові! Ви прекрасні автори. Мені було затишно з вами. Бажаю, щоб якомога більше людей прочитало вашу книжку.

Карамарин Дечо

27.06.2026, 16:15:42

Ольга Инка, Дякую) Ваші відгуки і підтримка для мене безцінні!
Я теж Вам бажаю творчих успіхів і наснаги))

Ольга Инка

22.06.2026, 13:51:12

Доброго дня. Дуже подобається як і про що ви пишете. У розміщенні 7 розділу трапилася, певно, технічна помилка. Текст повторюється кілька разів. Наснаги вам)

Карамарин Дечо

22.06.2026, 19:42:50

Ольга Инка, це технічна помилка. Дякую)

Ольга Инка

25.06.2026, 10:10:33

Продовження попереднього коментаря, бо не влізло) Отже, ми живемо одне життя, і ми мусимо любити його, і себе в ньому. Любити – це не панькати, а рости. Адже щоб усвідомити, що головне у житті не двір, повний худоби і навіть не те, що “твого тут немає нічого”, а ручки дитини, в обіймах якої ти танеш, – до цього треба дорости. Для цього треба Любові. Дечо постав з любові баби Марії. Дочка Дечо з любові батька, який не зрадив своєї кровинки, – так, як колись баба Марія не зрадила своєї. Мені дуже близькі ці теми. Ви ніби заграли на моїх струнах, на моєму інструменті. Певно, ви талановитий музикант. Дякую вам щиро за вашу роботу.

Карамарин Дечо

25.06.2026, 16:07:35

Ольга Инка, Дякую за теплі і щирі слова)

Ольга Инка

25.06.2026, 10:09:00

Вітаю, пане Дечо. Із задоволенням продовжую читати вашу книгу. Учора залишалося 8 сторінок. Не стала дочитувати. Залишила на сьогодні. Знаєте, для мене немає нічого цікавішого, ніж занурюватися у життя, яке відбулося. Ні, воно триває, але людина вже сталася. І все, що може ще відбутися з нею, ніколи не буде повторенням того, що було. Ваш герой змінюється повсякчас. Він не застигає. І навіть коли повертається туди, звідки йде, він повертається іншим і живе уже з іншими відкриттями щодо себе самого. Цікавість до себе самого – небажаної дитини, що завжди в очікуванні шматка хліба. До себе-підлітка, що діє всупереч. До себе-юнака, що прагне самостійности й права вершити свою долю. До себе-чоловіка – господаря, шанованого лікаря й тата, який обирає дитя. Цікавість до себе самого викликає цікавість інших. Саме тому я і звернула увагу на вашу книжку. Ваш герой не є унікальним. Але! При видимій несвободі, він таки свободний. Він не бореться за чесноти в армії чи на роботах (систему не переломиш лише власною ініціативою), але він намагається бути чесним із собою: ким був – ким став. Звітувати перед собою – це завжди соромно. На жаль.

Ольга Инка

23.06.2026, 16:03:02

Прочитала, що є. Дякую. І справді, що виносимо з дитинства? Як ви правильно відчули. Що виносимо, то і є наше, то і є ми. Чекаю на продовження. Наснаги вам

Показати 2 відповіді

Ольга Инка

24.06.2026, 16:19:31

Карамарин Дечо, Оце так! Оце подарунок! Дякую!

Ольга Инка

21.06.2026, 22:19:33

Це те, що варто читати. Дякую щиро. Бажаю прихильної долі вашій книжці)

Показати 2 відповіді

Карамарин Дечо

22.06.2026, 19:42:08

Ольга Инка, дякую

Людмила Гугліч

17.06.2026, 08:23:19

Читаючи розповідь без сліз на очах було просто не можливо. Автор настільки проникливо прописав кожне речення, що читавши ти "переносишся" в ту мить подій, коли це відбувалося.
Чекаю з нетерпінням продовження та ВІТАЮ з неперевершеним літературним дебютом!

Карамарин Дечо

17.06.2026, 13:08:03

Людмила Гугліч, Дякую))❤️