Після завершення першого курсу студент Дем’ян приїздить на літо до давнього бабусиного будинку в селі. Для нього праця коло дому та в саду стає найкращим відпочинком від галасливого міста: разом із мамою він наводить лад у хаті, висаджує улюблені бабусині півонії, троянди та хризантеми, повертаючи затишній садибі життя та естетику дитинства.
Прибираючи на горищі, Дем’ян знаходить давнє важке дзеркало в дубовій рамі та вирішує за допомогою друга Юри спустити його до себе в кімнату. Коли у селищі на кілька днів зникає світло і хлопець залишається при свічках, із дзеркала до нього починає виходити його власна подоба — трохи старший, мужніший двійник у шерстяному костюмі.