Після розлучення в мене залишилися троє дітей, іпотека й тверде переконання: більше жодних чоловіків. Особливо тих, які обіцяють розв’язати всі мої проблеми.

Дмитро Коваленко нічого не обіцяв. Спочатку він узагалі вимагав повернути борг.

А потім запропонував вийти за нього заміж.

Йому потрібна дружина на рік, щоб отримати спадщину. Мені — гроші й можливість нарешті видихнути. Усе чесно: договір, чіткі межі, жодних почуттів. Через рік — розлучення.

Я навіть склала список умов. Окремим пунктом: мої діти не є частиною угоди.

Тільки цей нестерпний чоловік чомусь запам’ятовує, коли хворіє моя донька. Приїжджає, коли я не прошу. І поступово стає тим, кому хочеться подзвонити першому.

Я знаю, коли закінчується наш шлюб.

От тільки дедалі більше боюся, що він справді закінчиться.