Сорок три роки — чудовий вік. Ти вже знаєш, що нерви не відновлюються, дорогий змішувач не обов’язково хороший, а в чужі сімейні сварки краще не лізти.

Габріель Маррен дотримувався цих простих правил рівно до тієї миті, поки не прийшов до тями під водою — у тілі двадцятичотирирічного красеня, з чужою дружиною, чужими проблемами й обуреним власником тіла у власній же голові.

Тепер один із них хоче повернути своє життя.

Другий — хоча б зрозуміти, куди його занесло.

А дружина дедалі уважніше придивляється до чоловіка, який після нещасного випадку раптом навчився готувати, лагодити сантехніку, бурчати, наче йому щонайменше шістдесят, і дивитися на неї зовсім не так, як раніше.

І це ще ніхто з них не знає, що чужий шлюб — далеко не найбільша проблема, в яку примудрився вляпатися Габріель.