Що приходить першим — страх втратити людину чи страх втратити себе поруч із нею?
Злата навчилася жити за розкладом. Її будні наповнені турботою про трьох дітей, побутовими рахунками та рутиною, яка захищає від болю минулого. Але один нічний дзвінок і коротке повідомлення на екрані телефону руйнують цей спокій. Віталій — чоловік, чий голос став для неї занадто важливим, — знову звучить у навушнику за тисячі кілометрів із Франції. Він каже, що кохає, але чесно додає: «До шлюбу я не готовий».
Злата знає, що можна шалено сумувати за людиною й водночас бути з нею не згодною. Але як не почати торгуватися власною гідністю, обіцяючи собі «тихіше сумувати» та «довше чекати»? Роман залишає незручне запитання: як далеко ти готова зайти заради кохання?
Відверта історія про зріле кохання.