Догма

«Догма» — це похмурий, антиутопічний маніфест, який перевертає традиційні релігійні уявлення про потойбічне життя й перетворює їх на метафору тоталітарного контролю над людським духом. Автор малює Рай не як обитель блаженства, а як стерильну машину конформізму, де душі стирають до стану ідеальних солдатів вічного строю. Пекло, навпаки, постає карнавалом свободи — нагородою для тих, хто насмілився жити всупереч догмам, але навіть ця свобода виявляється частиною тієї самої системи: золотою кліткою для бунтівників.
Центральний твіст — єдність Бога й Люцифера як розколотої особистості однієї сутності, яка маніпулює обома сторонами, щоб зберегти абсолютну владу. Земне життя перетворюється на вербувальний табір: терпіння, скромність, покірність — це репетиція вічного підпорядкування, а будь-які