Щоб урятувати чужу дитину, Марта написала її ім’я на дошці під старим дзвоном. За мить вона вже не могла пригадати мамину колискову.

Марта приїхала до бабусиного дому, щоб продати старий насос і заплатити за лікування молодшого брата. Але вночі до будинку прийшли поранений чоловік і маленька дівчинка. За ними з туману наближалося щось, що вміло набувати знайомих облич.

Дім може їх захистити. Правило просте: одне ім’я, одна ніч, один спогад.

Коли Марта вписує друге ім’я, вона втрачає ще одну мить із життя брата. А на світанку імена стираються.

Наступної ночі доведеться платити знову. І Марта боїться не того, що залишиться за дверима, а того, кого вона перестане пам’ятати.