— Ти запізнилася на три роки, Кароліно.
— Я пішла, бо ти вбив моє серце, Вадиме.
— Я вбив? — він робить крок у мій бік, і повітря навколо стає важким від його владної енергетики. — Ти зрадила мене, коли я готував для тебе все своє життя. Ти стала для мене найгіршою помилкою.
— Ти бачив те, що хотів бачити. А тепер я бачу лише чужого мені чоловіка.
— О, не бреши собі, — Вадим нахиляється до мого вуха, обпікаючи шкіру гарячим подихом. — Ти все ще тремтиш, коли я торкаюся тебе. Твоє тіло пам’ятає все. І в цій грі я виграю знову.
Три роки тому ми готувалися до весілля.
Три роки тому я застала його в ліжку з найкращою подругою.
Я втекла, щоб забути. Але він повернувся, щоб зруйнувати моє життя остаточно.
Вадим вважає, що має право на помсту. А я... я просто хочу знати, чи було хоч щось між нами