Дівчина у весільній сукні швидко та впевнено забігає всередину моєї кімнати та закриває двері на засув. Я намагаюся зрозуміти чи вона не марення від гидкого бренді, що досі в моєму бокалі. Вона починає швидко розшнуровувати свою сукню і я розумію, що вона реальна. Бо моя фантазія просто не здатна на таке.
– Я чув, що в місті дуже привітні люди, але навіть не сподівався, що дівчата забігатимуть до мене та роздягатимуться прямо з порога. – вимовляю весело. Дівчина з тихим скриком відскакує назад до дверей – Можеш продовжувати. Тільки стань ближче до світла.
Вона намагається прикритися руками і це погано у неї виходить.
– А твій наречений не буде проти, що ти переді мною роздягаєшся?